Гіпертонічні церебральні кризи
Гіпертонічні церебральні кризи (ГЦК) - це гострі порушення мозкового кровообігу, що виникають внаслідок додаткового підвищення артеріального тиску у осіб з артеріальною гіпертонією, характеризуються раптовою появою виразної загальномозкової симптоматики (головний біль, нудота, блювота, можлива втрата свідомості) з вираженими вегетативними симптомами (гіперемія обличчя, комірцевої області, різка блідість, сухість у роті та ін.).
Характерні емоційні розлади у вигляді тривоги, неспокою або загальмованості. При ГЦК через різке погіршення загального стану, пацієнт змушений звернутися за медичною допомогою. Тяжкість проявів кризу не завжди відповідає показникам АТ, при цьому вирішальне значення має правильна інтерпретація скарг і симптомів, а не абсолютний рівень артеріального тиску. Певні показники артеріального тиску можуть супроводжуватися яскравою клінічною картиною кризу або клінічні прояви незначні, криз протікає стерто при задовільному стані пацієнта. Поряд з гіпертонічним кризом виділяють таке поняття, як «загострення» гіпертонічної хвороби. При цьому на тлі додаткового підвищення артеріального тиску, яке може бути значним, церебральні скарги виражені помірно, відзначається загальна слабкість, тяжкість в голові, нерізка нудота, відчуття здавлювання в області серця. Хворий може сам допомогти собі, прийнявши додаткову дозу антигіпертензивного препарату або самостійно звернутися в поліклініку.
Для оцінки клінічних характеристик кризів доцільно їх поділ за типом, тяжкості, характеру і частоті. За типом кризи бувають церебральними, кардіальним і змішаними (церебрально-кардіальними). Епідеміологічні популяційні дослідження показали, що близько 90% гіпертонічних кризів - церебральні і змішані. Чисто кардіальні кризи зустрічаються значно рідше. Залежно від тяжкості кризи умовно поділяються на три ступені.
До легкого кризу відносять криз, при якому після заходів, проведених співробітниками швидкої допомоги, стан хворого швидко нормалізується, вже на наступний день він відчуває себе задовільно і може виконувати свої звичні обов’язки.
При середній тяжкості криза для відновлення звичайного стану пацієнта буде потрібно кілька днів.
До важких кризів відносяться такі стани, які вимагають госпіталізації хворого.
За характером виділяють кризи ускладнені і неускладнені. Ускладнені кризи виявляються ураженням органів-мішеней у вигляді виражених змін очного дна, гостра ішемія міокарда, набряку легенів, гострої гіпертонічної енцефалопатії.
Нарешті, в залежності від частоти, по аналогії з ТІА, виділяють кризи поодинокі, що відбуваються менш ніж один раз на рік; рідкісні, що розвиваються у хворого 1-2 рази на рік і часті - 2 рази на рік і більше.



