Лікувально-евакуаційне забезпечення
Лікувально-евакуаційне забезпечення (ЛЕЗ) населення в НС - комплекс своєчасних, послідовних заходів з надання ЕМД ураженим в зонах НС в поєднанні з їх евакуацією в лікувальні установи для подальшого лікування. ЛЕЗ входить в структуру системи медичного забезпечення постраждалих при НС, поряд з санітарно-гігієнічними і протиепідемічними, соціальними та іншими заходами, проведеними з метою ліквідації медико-санітарних наслідків НС.
У сучасних умовах міжнародної практики ліквідації медичних наслідків катастроф відомі дві основні системи ЛЕЗ: французька та англосаксонська.
Французька система ЛЕЗ передбачає проведення в осередку катастрофи медичного розподілу уражених, надання їм першої медичної допомоги та евакуацію у спеціально підготовлені лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) для надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги.
Англосаксонська система ЛЕЗ спрямована на наближення медичної допомоги до осередку катастрофи. Безпосередньо в осередку або поблизу від нього проводиться медичний розподіл, надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги (з елементами спеціалізованої) з подальшою евакуацією післяопераційних потерпілих у відповідну лікарню для продовження лікування.
В Україні використовується змішана система ЛЕЗ, що поєднує принципи лікування «на місці» з евакуацією «за призначенням».
Основною метою ЛЕЗ є організація і проведення своєчасних, спадкоємних і послідовних заходів щодо надання медичної допомоги і лікування уражених на етапах медичної евакуації з обов'язковим транспортуванням уражених з осередку стихійного лиха до лікувальних установ відповідно до характеру отриманого ушкодження, тобто за медичними показаннями.
Існує необхідність розробки єдиної концепції (доктрини) патогенезу, діагностики і лікування різноманітних уражень, яка є обов'язковою для всіх медичних працівників. Разом з однаковою класифікацією і медичною документацією це забезпечує послідовність проведення лікувальних заходів на етапах медичної евакуації.
Основу сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення становить система етапного лікування поранених і хворих з їх евакуацією за призначенням та реабілітацією.
Означена система ЛЕЗ має базуватися на таких основних принципах:
- Своєчасність, спадкоємність і послідовність у наданні медичної допомоги, лікуванні та реабілітації.
- Надання медичної допомоги пораненим і хворим та початок інтенсивної терапії якомога раніше після поранення.
- Ешелонування медичної допомоги між медичними підрозділами та лікувальними закладами.
- Поєднання заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим з їх евакуацією
- Проведення інтенсивної терапії тяжкопораненим і тяжкохворим по час евакуації.
- Евакуація пораненого чи хворого за призначенням до того лікувального закладу, де йому буде надана вичерпна медична допомога з наступним лікуванням до одужання.
- Спеціалізація медичної допомоги, лікування й реабілітація поранених і хворих.
У сучасній системі лікувально-евакуаційного забезпечення особливе значення має своєчасність надання медичної допомоги, спадкоємність і послідовність лікувальних заходів, тобто дотримання єдиних методів лікування поранених і хворих та послідовне нарощування лікувальних заходів на етапах медичної евакуації.
Своєчасність медичної допомоги досягається організацією безперервного вивозу (виносу) поранених і хворих з поля бою (осередків масового ураження), швидкою доставкою їх на етапн медичної евакуації та правильною організацією роботи останніх. Суттєве значення має також наближення етапів медичної евакуації (ЕМЕ) до військ і своєчасне їх висування до районів і рубежів масових санітарних втрат.
Своєчасність виконання цих заходів досягається швидким введенням в осередок катастрофи медичних формувань державної служби медицини катастроф і евакуацією постраждалих за межі зони НС. їм надається медична допомога залежно ви виду ураження, медико-санітарної обстановки в осередку катастрофи та кількості медичних сил і засобів, які забезпечують роботу етапу медичної евакуації.
Спадкоємність у лікуванні поранених і хворих досягається насамперед єдиним розумінням патологічних процесів, що проходять в організмі прн пораненнях і захворюваннях, єдиними методами їх профілактики та лікування. Обов'язковою умовою спадкоємності медичної допомоги є чітке ведення медичної документації, без якого неможливо знати, яка медична допомога вже надана на попередньому етапі евакуації і як потрібно її продовжувати.
Послідовність у лікуванні поранених і хворих полягає у збільшенні обсягу медичної допомоги та ускладненні технології її надання на наступних етапах медичної евакуації.
Надання медичної допомоги постраждалим у НС умовно можна розділити на три фази (періоду):
1. Фаза ізоляиії, яка триває з моменту виникнення катастрофи до початку організованого проведення рятувальних робіт (тривалість - 0,5-6 год). Характеризується тим. що під час катастрофи уражається незахищене населення, допомога якому ззовні неможлива. Масштаби лиха не піддаються оцінці. Проблема виживання вирішується шляхом надання само- і взаємодопомоги. Тривалість цієї фази багато в чому визначає можливість надання в наступній фазі ефективної першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги.
2. Фаза порятунку, яка триває від початку рятувальних робіт до завершення евакуації потерпших за межі осередку лиха (тривалість - 6-12 год). У цей період розгортаються пункти надання медичної допомоги, які здійснюють сортування і скупчення потерпілих, проведення невідкладних втручань за життєвими показаннями та евакуацію. Діагностика тяжкості стану на цьому етапі здійснюється за найпростішими клінічними ознаками і включає оцінку ступеня порушення свідомості, дихання, зміни частоти і наповнення пульсу, реакції зіниці, констатації наявності і локалізації переломів, кровотечі, стискання тканин.
3. Фаза відновлення, яка з медичної точки зору характеризується проведенням планового лікування і реабілітації уражених до повного одужання (0,5-90 діб), тобто етап кваліфікованої або спеціалізованої медичної допомоги.
Залежно від обстановки у вогнищі НС тривалість кожного з цих періодів може бути різною.
Наявність невідповідності між кількістю постраждалих, вагою ураження та силами і засобами, що знаходяться в районі НС або поблизу нього, формує парадигму: одночасно надати допомогу всім ураженим в даній ситуації - завдання практично нездійсненне. Очевидно, що при функціонуванні в режимі повсякденної діяльності, можливості установ і організацій охорони здоров'я не в змозі надати допомогу всім постраждалим у НС в необхідному обсязі.
Незважаючи на розвинену інфраструктуру охорони здоров'я, достатню мережу автомобільних доріг і залізниць, надати своєчасну, вичерпну і одномоментну медичну допомогу масовій кількості постраждалих в безпосередній близькості від території зони НС при всіх надзвичайних ситуаціях не представляється можливим. Виходячи з вищевикладеного, медична обстановка при НС характеризується тим, що:
- НС відбувається раптово з формуванням одного або багатьох вогнищ масових санітарних втрат різної величини і структури.
- Різна віддаленість закладів охорони здоров'я від вогнища ураження.
- Наявність фази ізоляції - до початку рятувальної операції, коли основна (перша) допомога може надаватися лише в порядку само- та взаємодопомоги.
- Установам охорони здоров'я необхідна особлива організація роботи при НС.
- Одномоментна госпіталізація всіх уражених в стаціонари неможлива.
- Невідповідність можливостям медичного забезпечення постраждалих на місці НС.
- Кваліфікована медична допомога всім нужденним недоступна в районі НС.
- Організація ліквідації наслідків НС, у тому числі і медикосанітарна, вимагає певного часу до початку її проведення.
Неможливість одночасного надання допомоги всім постраждалим через нестачу персоналу, ресурсів і можливостей обґрунтовує створення певної системи медико-санітарного забезпечення. Стає очевидною актуальність переведення системи надання медичної допомоги на організаційно інший і якісно новий рівень при виникненні вогнища масових санітарних втрат (надзвичайний режим функціонування).
Систематизація проведення ЛЕЗ служить основою для всієї сукупності робіт з надання медико-санітарної допомоги, метою якої є безперервне надання допомоги всім постраждалим, починаючи від вогнища НС і закінчуючи установами і організаціями охорони здоров'я аж до профільних медичних центрів.
Лікувально-евакуаційні заходи - складова частина ЛЕЗ при ліквідації наслідків НС природного і техногенного характеру. Вони включають:
- Своєчасний розшук і збір постраждалих в осередку ураження.
- Послідовне і спадкоємне надання їм медичної допомоги в поєднанні з евакуацією.
- Етапне лікування і якнайшвидше відновлення працездатності.
В даний час основними організаційними принципами надання медичної допомоги і лікування постраждалих НС є:
- Використання існуючої бази установ (організацій) охорони здоров'я.
- Організація та проведення маневру наявними силами і засобами МНС та МОЗ.
- Забезпечення наступності надання допомоги постраждалим на етапах медичної евакуації.
Поділ медичної допомоги в системі ЛЕЗ на етапи є об'єктивно необхідний, але вимушений процес, обумовлений неможливістю надання вичерпної медичної допомоги в районі НС.
При організації ЛЕЗ необхідно максимально скоротити число етапів медичної евакуації, через які повинні «проходити» постраждалі. Оптимальний варіант - після надання першої (медичної) допомоги у вогнищі НС, евакуювати уражених у спеціалізований лікувальний заклад.
Лікувально-евакуаційному забезпеченню підлягають всі особи, які отримали ураження в НС і потребують медичної допомоги. В даному випадку мова йде про дві системи надання медичної допомоги постраждалим в умовах НС.
Одноетапна система функціонує в режимі повсякденної діяльності, а також коли надання медичної допомоги ураженим в повному обсязі можливо забезпечити силами територіального охорони здоров'я:
При цьому необхідна допомога надається прибулими бригадами швидкої допомоги та евакуація потерпілих здійснюється на короткому плечі за призначенням в найближчі заклади охорони здоров'я. Організація роботи одноетапною системи при НС можливо:
- При невеликій кількості постраждалих і наявності поблизу до вогнища стаціонарного лікувального закладу (не залучаються сили і засоби першого етапу).
- При можливості забезпечити надання спеціалізованої допомоги силами місцевого (територіального) охорони здоров'я (умови міста або обласного центру).
- Якщо тільки окремим постраждалим може знадобитися вузькоспеціалізована медична допомога у відповідних лікувальних закладах республіканського рівня.
В основу медичного забезпечення постраждалого населення при НС і катастрофах в даний час покладена система двохетапного лікування постраждалих з евакуацією їх за призначенням.
Двоетапна система - це коли для ліквідації медичних наслідків катастрофи необхідно залучати рухливі сили і засоби охорони здоров'я з сусідніх районів, міст, регіонів і навіть з спеціалізованих медичних центрів і здійснювати евакуацію за межі лиха в інші регіони:
Нерідко ці дві системи використовуються одночасно, особливо при великій відстані від зони НС закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану допомогу, коли кваліфікована допомога (з елементами спеціалізованої) може надаватися в прилеглому лікувальному закладі (наприклад в закладі охорони здоров'я районного центру).
При цьому на першому етапі - догоспітальному - в пунктах збору потерпілих (тимчасові пункти надання медичної допомоги в межах вогнища) проводиться медичне сортування, надається ЕМД. При цьому перелік заходів медичної допомоги і їх обсяг залежать від підготовки і оснащення медичних формувань МНС та МОЗ, які працюють в зоні, а також від кількості постраждалих. При необхідності проводиться часткова санітарна обробка постраждалих і підготовка їх до евакуації в заклад охорони здоров'я (передевакуаційна підготовка).
Чітке знання медичним персоналом своїх обов'язків, перш за все заходів долікарської медичної допомоги, невідкладної першої лікарської допомоги, комплексу заходів щодо інтенсивної терапії, що застосовується в польових умовах, сприяє порятунку життя більшості постраждалих.
На другому етапі - догоспітальному - в установах охорони здоров'я територіального підпорядкування проводиться медичне сортування, надається кваліфікована і спеціалізована медичної допомоги, при необхідності проводиться повна санітарна обробка.
При двоетапної системі в організації ЛЕЗ в фазі порятунку основне навантаження по ЕМД покладається на перший етап, головним завданням якого є виконання заходів невідкладної долікарської і першої лікарської допомоги та інтенсивної терапії постраждалим, а також при можливості і за показаннями ряду заходів невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. При цьому найбільш оптимальним варіантом після надання першої допомоги в осередку НС є евакуація уражених у відповідну спеціалізовану установу охорони здоров'я (відділення).
Подібна система в основному відповідає сучасним вимогам і забезпечує успішне виконання поставлених перед охороною здоров'я завдань.
Для ефективності функціонування системи етапного лікування уражених з евакуацією за призначенням необхідний ряд вимог:
1. Медична доктрина, що включає єдині погляди всього медичного персоналу служби на етіологію, патогенез уражень і захворювань населення в НС і принципи етапного надання медичної допомоги і лікування уражених і хворих при ліквідації медико-санітарних наслідків НС.
2. Наявність на кожному евакуаційному напрямку установ охорони здоров'я з достатньою кількістю спеціалізованих (профільованих) госпітальних ліжок.
3. Єдина, коротка, чітка система медичної документації, що забезпечує послідовність і спадкоємність ЛЕЗ.
Реалізація цих положень вимагає дотримання наступних основних принципів:
- Забезпечення постійної готовності медичних формувань і установ МНС та МОЗ до здійснення ЛЕЗ при ліквідації наслідків НС.
- Створення необхідного угруповання сил і засобів МНС та МОЗ на кордоні осередку ураження при НС, своєчасне висування і розгортання в призначених районах.
- Наближення сил і засобів МНС та МОЗ до вогнищ санітарних втрат з метою проведення в гранично стислі терміни основних ЛЕЗ.
- Диференційований підхід до визначення обсягу медичної допомоги, виходячи з оперативної та медичної обстановки для досягнення оптимальних результатів наявними силами і засобами.
- Чітка організація евакуації потерпілих за межі вогнища лиха.
