Сортувальні шкали
В кінці 70-х років ХХ століття проведені в США дослідження виявили, що постраждалі, які отримали важку травму і терміново доставлені в укомплектованих і обладнаних для надання медичної допомоги реанімобілях в спеціалізовані медичні центри (травмоцентри 1-2 рівнів), мають більший відсоток виживання в порівнянні з іншими тяжко пострадалими, які потрапляли в звичайні чергові лікарні (травмоцентри 3 рівня). Оскільки в більшості країн надання догоспітальної допомоги проводиться середнім медичним персоналом, парамедиками, співробітниками поліції або пожежниками, з'явилася необхідність оцінки тяжкості постраждалих по обмеженій кількості інформативних і, разом з тим, простих, легко визначаємих і однозначно трактованих ознак. На їх підставі визначали показання для лікування в спеціалізованому центрі (травмоцентрі 1-2 рівня) або звичайній лікарні. З'явилося безліч систем оцінки тяжкості постраждалих.
У 1983 році експерти Пожежного департаменту м. Ньюпорт-Біч у Каліфорнії, при взаємодії з лікарями місцевої лікарні, розробили сортувальний алгоритм START (Simple Triage and Rapid Treatment), який в майбутньому стане найбільш поширеним методом первинного медичного сортування, що призначався для використання екстреними і пожежними службами у випадках глобальних техногенних, природних катастроф, терористичних актів та інших надзвичайних подій з великою кількістю потерпілих. Відповідно до алгоритму START, рятувальники, які першими прибувають на місце надзвичайної події, спочатку визначають групу легкопоранених від інших постраждалих. З цією метою вони дають команду всім, хто в змозі самостійно пересуватися, віддалитися від решти постраждалих і проводять їх збір в певному місці, де таких постраждалих позначають зеленим кольором. Ці постраждалі отримали або легкі пошкодження, або взагалі не отримали поранень і надання допомоги їм відбувається вже після надання допомоги більш важким постраждалим.
Далі рятувальники проводять обстеження постраждалих, які не можуть переміщатися і роблять оцінку і наявність дихання, неврологічних функцій і кровообігу, на підставі яких відбувається поділ на три категорії постраждалих, які залишилися: померлі, які потребують термінової допомоги та невідкладної допомоги.
Першочергово рятувальники визначають, наявність дихання у потерпілого. Якщо дихання відсутнє, проводять перевірку його дихальних шляхів і усувають причину перешкоди для дихання. Якщо після цього дихання потерпілого не відновилося, то він оцінюється як загиблий (тіло позначають чорним кольором). При самостійному диханні у потерпілого, рятувальники проводять вимірювання його частоти. При частоті дихання більше 30 в хвилину, потерпілий відзначається червоним кольором, відповідно якому потрібно надання невідкладної допомоги, оскільки однією з ознак шоку служить збільшення ЧДД.
Далі рятувальники у потерпілого оцінюють наявність пульсу на зап'ясті. При відсутності пульсу потерпілого відзначають червоним кольором. При тому, вимірюючи пульс проводять тест капілярних судин, який полягає в натисканні на ніготь пальця руки (поки він не побіліє) далі, проводять підрахунок, за скільки секунд повернеться назад кров. Якщо протягом двох секунд ніготь не порожевіє, то потерпілого відзначають червоним кольором, при настанні нормального забарвлення раніше - проводять останній тест неврологічних функцій.
Постраждалого просять виконати будь-яку просту дію. При адекватній реакції на вказівки рятувальників, його відзначають жовтим кольором. Якщо ж реакція відсутня, то такого потерпілого відзначають червоним кольором з огляду на те, що його стан, може бути, залишається небезпечним для життя.
Допомога, яка надається при сортуванні: відновлення вільної прохідності верхніх дихальних шляхів і зупинка зовнішньої кровотечі. Орієнтовний час для проведення сортування за алгоритмом START на одного потерпілого 15-30 секунд.
Алгоритм START прийнятий багатьма системами невідкладної допомоги для сортування на догоспітальному.
У 1995 році Т. Ходгес запропонував система первинного сортування «Решето» (SIEVE), яка може також використовуватися при надзвичайних ситуаціях. «SIEVE» застосовується в якості сортування "першого погляду" - швидкого і простого розташування за пріоритетами великої кількості жертв одночасно в разі масового надходження потерпілих. Пріоритетним є здатність самостійно пересуватися, частота дихання і частота пульсу, ступінь прохідності дихальних.
Ще одна подібна сортувальна схема (SORT) проводиться за алгоритмом з 7 кроків:
Крок 1 - Оцінка потерпілого за шкалою Ком Глазго
Крок 2 - Визначення систолічного тиску.
Крок 3 - Визначення частоти дихання.
Крок 4 - Порахувати всі отримані змінні по відповідній таблиці бальних значень.
Крок 5 - Скласти всі пораховані бали (Систолічний тиск + Частота дихання + Шкала ком Глазго = Сукупність балів)
Крок 6 - Визначити пріоритет медичного сортування по складеним балам відповідно до таблиці .
Крок 7 - Прийняти до уваги будь-які анатомічні або фізіологічні аспекти, які можуть мати вплив на характер рани. Сортувальник може призначити більш високий пріоритет медичного сортування.
Відмінності методу SIEVE від методу сортування START наступні: SIEVE визначає патологічне дихання як < 10 вдихів або > 30 вдихів за хвилину, в той час як система START вважає > 30 вдихів за хвилину як патологічне. SIEVE розподіляє постраждалих з частотою пульсу > 120 як потребуючих невідкладної допомоги.
Сортувальна шкала SIEVE широко використовується у Великобританії, Нідерландах, Швеції, Індії, Австралії та військовій організації НАТО.
Модель SIEVE використовується, для виконання первинної сортування в разі масового надходження поранених.