Алгоритм медичного сортування
Медичне сортування на догоспітальному етапі проводиться у випадку наявності на місці події більше ніж 1 постраждалого на 1 виїзну Бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги (ЕМД). Медичне сортування передбачає розподіл постраждалих на групи, виходячи з пріоритету у здійсненні лікувальних та евакуаційних заходів за конкретних обставин. Основою медичного сортування є єдині і спадкоємні принципи діагностики, лікування та прогнозів результатів лікування. Медичне сортування є ключовим елементом забезпечення своєчасного надання медичної допомоги і збереження життя максимальної кількості постраждалих. Вирішальні рішення в медичному сортування залишаються професійною і моральною проблемою лікаря.
Для організації проведення медичного сортування створюються сортувальні бригади із залученням найбільш досвідчених лікарів відповідного профілю. Оптимальний склад сортувальної бригади для потерпілих, що не ходять: лікар, 2 фельдшера (медична сестра), два реєстратора і 2 ланки санітарів-носіїв (за зразком військового часу). Для потерпілих, що ходять, сортувальна бригада створюється в складі лікаря, фельдшера (медичної сестри) і реєстратора. Одна сортувальна бригада витрачає, в середньому, на потерпілого до 3-5 хв, сам огляд лікарем повинен тривати 1-2 хв. Кількість бригад, створюваних для проведення сортування, залежить від кількості постраждалих.
При проведенні сортування медичний персонал спочатку повинен виявити постраждалих, небезпечних для оточуючих, а потім шляхом побіжного огляду - найбільш потребують медичної допомоги (наявність зовнішньої кровотечі, асфіксії та ін.). На цьому етапі евакуації рекомендований час роботи з одним ураженим (потерпілим) становить до 40 с.
Після вибіркової сортування переходять до послідовного («конвеєрного») огляду постраждалих. Медичне сортування зазвичай проводиться на основі даних зовнішнього огляду постраждалих (хворих), їх опитування, ознайомлення з медичною документацією (при її наявності), не застосовуючи трудомісткі методи дослідження та діагностичної апаратури. Лікар, який проводить сортування, повинен оцінити ступінь загрози для життя ураженого в момент сортування, можливість прихованих ушкоджень, терміни можливого розвитку в подальшому несприятливих ускладнень і виходу, потім зробити правильний висновок.
Робота сортувальної бригади для постраждалих, що не ходять, організується в два етапи. Спочатку вибірково оглядають тих, хто потребує першочергової уваги лікаря (блідість шкірних покривів, рясно просочені кров'ю пов'язки, асфіксія, судомні стани, породіллі і т. д.), потім проводиться послідовний обхід «пироговських рядів» (носилки, розташовані рядами на сортувальному майданчику). Прийнявши сортувальне рішення щодо першого ураженого, давши вказівки реєстратору і фельдшеру / медичній сестрі, лікар разом з другим фельдшером / медичною сестрою і другим реєстратором переходить до другого ураженого.
В цей час фельдшер / медична сестра, реєстратор і ланка санітарів-носіїв виконують сортувальне рішення щодо першого потерпілого - фельдшер / медична сестра виконує призначені медичні маніпуляції, реєстратор оформляє реєстраційні документи і позначає сортувальне рішення відповідною сортувальною маркою (поміткою), ланка санітарів-носіїв транспортує пораненого в функціональний підрозділ відповідно до сортувальних рішень. Прийнявши сортувальне рішення по другому ураженому, лікар переходить до третього і так далі.
Результати медичного сортування фіксуються за допомогою сортувальних марок (записи в первинній медичній картці потерпілого, історії хвороби і т. д.). Сортувальні марки (у вигляді кольорових стрічок, паперових смужок, пластмасових бирок і т. д.) прикріплюють до одягу потерпілого (хворого) на видному місці шпильками або спеціальними зажимами.
Сортувальні марки представляють собою пластмасові або картонні бирки певної форми і кольору, на які нанесено певний символ. Наприклад, «П-1» означає напрямок у перев'язувальний в першу чергу, «П-2» - в другу. «Е-1» означає потреба в евакуації в першу чергу і т. д.
При відсутності сортувальних марок застосовують візуальне виділення постраждалих шляхом їх позначення (маркування) кольором. Напис слід нанести на добре помітному місці тіла постраждалих, найчастіше це лоб, кисть руки. Позначення на марках служать підставою для направлення ураженого (хворого) в той чи інший функціональний підрозділ і визначення черговості його доставки.
