Технологія первинного медичного сортування

Основна мета первинного медичного сортування полягає у встановлені загального числа постраждалих і розподілі їх за ознакою пріоритету в наданні екстреної медичної допомоги.

За цих обставин виділяють постраждалих, яким необхідно надати:

– негайну допомогу (код «червоний» –постраждалі у стані безпосередньої загрози для життя, які для врятування вимагають негайних заходів у межах наявного ресурсу);

– відстрочену допомогу (код «жовтий» – тяжкі постраждалі або постраждалі середнього ступеня тяжкості, які на час сортування внаслідок впливу уражаючих чинників не можуть самостійно ходити, однак мають стабільні показники свідомості, зовнішнього дихання і гемодинаміки);

– допомогу в останню чергу (код «зелений» на момент проведення первинного медичного сортування можуть самостійно ходити);

– не до врятування – (код «чорний») постраждалі, яких на час проведення первинного медичного сортування відносять до категорії померлих, або тих, в кого наявні травми несумісні з життям. Останнім при наявному ресурсі надається паліативна допомога.

Критерії первинної оцінки постраждалого«Сортувальником»і прийняття рішення щодо пріоритетності (сортувальної групи)ґрунтуються на:

– загальному візуальному враженні про постраждалого;

– оцінюванні рівня свідомості;

– оцінюванні наявності і частоти дихання протягом 10 с в положенні, в якому знайшов постраждалого, при відсутності дихання – після відновлення прохідності дихальних шляхів;

– оцінюванні тривалості капілярного наповнення або наявності і частоти пульсу на периферичній артерії (протягом 10 с).

Звиклою для медичних працівників є система первинного обстеження, яка полягає у першочерговому визначенні рівня свідомості, а далі обстеження за методикою САВС. Схема первинного медичного сортування:

По мірі наближення до постраждалого «Сортувальник» повинен взяти до уваги:

– механізм ураження;

– чи говорить, стогне, рухає кінцівками;

– чи затамована масивна кровотеча з кінцівок чи вузлова кровотеча (травматична ампутація, наявність плями крові, яка перевищує 0,5 м в діаметрі або на очах збільшується навпроти критичних ділянок тіла: стегна, плеча, пахвинної і пахвової зон, ділянки шиї);

– стать і вік постраждалого.

Якщо в ході отримання загального враження про постраждалого «Сортувальником» виявлено масивну кровотечу з кінцівок – він її усуває (накладає на кінцівку кровоспинний джгут).

Питання щодо тампонування рани при вузловій кровотечі вирішується у кожному випадку індивідуально, проте виконується обов’язково при наявності ресурсу.

Наступним кроком є визначення стану свідомості: необхідно делікатно потрясти постраждалого за рамена і гучно біля вуха запитати: «Ви мене чуєте, з Вами все гаразд?», а далі попросити виконати просте доручення, наприклад: «Як Вас звати?», «Порахуйте до пʼяти». При відсутності реакції констатують непритомність постраждалого.

Непритомний постраждалий може бути або «червоним», або «чорним»:

Для диференціювання «чорний/червоний» в положенні, в якому знайшли постраждалого, необхідно з’ясувати «чи дихає»: прикласти вухо до дихальних шляхів на 10 с: відчувати рух повітря, його тепло, візуально оцінювати рухи грудної клітки. При наявності одного і більше дихальних рухів констатується наявність дихання.

Якщо в «Сортувальника» виникає сумнів стосовно наявності чи відсутності дихання у постраждалого в положенні, в якому він його знайшов, він повинен забезпечити прохідність дихальних шляхів (за потреби – вивести нижню щелепу або закинути голову, якщо вивести нижню щелепу неможливо), або покласти постраждалого в положення на спині і ще раз перевірити наявність дихання після відновлення прохідності дихальних шляхів.

При відсутності дихальних рухів за 10 с після відновлення прохідності дихальних шляхів констатується стан постраждалого «не до врятування» і накладається«чорний»браслет або сортувальний талон з відриванням непотрібних смужок та відмічається час. В іншому випадку – «червоний».

Перед подальшим переміщенням постраждалого до червоного сектора «Сортувальник», при потребі, повинен подбати про тривале забезпечення прохідності дихальних шляхів, застосувавши рото- чи носогорловий повітровід. Перед встановленням ротогорлового повітропровода перевіряється реакція на біль, оскільки при наявності больового рефлексу розміщення цього повітропровода може викликати блювоту. При очікуванні до винесення із безпечного місця події в червоний сектор чи очікуванні надання допомоги постраждалому в червоному секторі пріоритетним є вкладання постраждалого у стабільне положення на боці.

Постраждалий, який виконує просте доручення може бути або «червоним» або «жовтим»:

Для диференціювання «червоний/жовтий» до уваги береться насамперед частота дихання. Необхідно попросити постраждалого спокійно дихати й визначити частоту дихання протягом 10 с. Якщо за 10 с у притомного постраждалого частота дихання більше 5 дихальних рухів – його відносять до «червоної» сортувальної групи. Якщо ж частота дихання 5 і менше за 10 с, визначають капілярне наповнення. Якщо його тривалість більше 2 с – постраждалого відносять до «червоної» сортувальної групи, якщо до 2 с – до«жовтої» сортувальної групи. При відсутності змоги визначити капілярне наповнення у постраждалого визначають наявність периферичного пульсу (на променевій артерії). При відсутності пульсу постраждалого відносять до «червоної» сортувальної групи, інакше – до «жовтої».

При проведенні сортування у дітей віком 1-8 років є наступні особливості:

• можливість ходити визначають зважаючи на вік дитини;
• якщо можливість ходити не можливо оцінити зважаючи на вік, одразу переходять до оцінки неврологічного стану;
• стан свідомості на самому початку оцінюють за допомогою шкали AVPU:
• якщо стан свідомості відповідає критерію А, V і Р (локалізує біль) – оцінюють частоту дихання, при регулярному диханні і частоті 1545 за хвилину та наявному периферичному пульсі (на плечовій артерії) відносять до групи жовтих, якщо при цій частоті дихання пульс на периферії відсутній або сумнівний відносять до червоної сортувальної групи; при нерегулярному диханні або частоті дихання   < 15, або > 45 за хвилину присвоюється код «червоний»;
• при стані свідомості P(не локалізує біль) – присвоюється код «червоний»;
• при стані свідомості U у постраждалої дитини перевіряють наявність дихання: якщо дихання присутнє, незалежно від його частоти присвоюється код червоний. У випадку відсутності дихання визначають його повторно після забезпечення прохідності дихальних шляхів. При  його відсутності перевіряють наявність периферичного пульсу. Якщо периферичний пульс наявний виконують 5 рятівних вдихів – у випадку якщо спонтанне дихання відновилося присвоюється код «червоний», якщо дихання не відновилося тоді присвоюється код «чорний». Якщо периферичний пульс відсутній – присвоюють код «чорний».

При застосуванні сортувального талона під час проведення первинного медичного сортування «Сортувальник» зобов’язаний зробити відмітку навпроти критерію, на підставі якого він визначив характер сортувальної групи, та відірвати відривну частину талона, залишивши кольорову смужку, яка відповідає кольору сортувальної групи. Відривні елементи зберігаються в «Сортувальника» і після завершення первинного медичного сортування передаються «Медичному координатору».

Постраждалі «червоної» сортувальної групи вимагають надання допомоги за життєвими показаннями. Навколо них сконцентровується ресурс Бригад, які прибувають на місце інциденту.

Постраждалі «жовтої» сортувальної групи теж вимагають опіки. При наявності ресурсу за кожним з них необхідно постійно спостерігати, надаючи, як мінімум, домедичну допомогу і психологічну підтримку. При відсутності ресурсу постраждалі залишаються на «жовтому» майданчику й очікують свою чергу надання допомоги чи евакуації на госпітальний етап.

Опіка над постраждалими «зеленої» сортувальної групи полягає в їхньому згрупуванню в сидячому положенні якнайдалі від місця події в безпечному місці (при можливості у закритому приміщенні, зігріваючи одіялами, термопокривалами, підручними засобами) таким чином, щоб мати можливість постійно бачити їхні обличчя. Слід зазначити, що постраждалі із «зеленої» групи в результаті психічного стресу можуть поводитися ірраціонально, а умови оцінки стану здоров’я не можуть бути однозначними під час масової події та не виключати внутрішніх травм, що вимагає обов’язкового їх обстеження медичним працівником.

Для збереження порядку в групі «зелених» невід’ємною може стати поміч психологічних служб, поліції чи ДСНС, не задіяних у рятувальній операції. В ряді випадків постраждалі «зеленої» групи покидають місце події до прибуття рятувальних служб і це є їх право.

Якщо вогнище ураження безпечне, пріоритетним є первинне медичне сортування на місці події або у місці тимчасового зосередження постраждалих рятувальниками ДСНС (співробітниками поліції).

Якщо місце події охоплює значну територію її розприділяють на сектори, в кожному з яких проводиться сортування окремим «Сортувальником». Обстеження постраждалих відбувається послідовно з визначенням сортувальних груп і наданням в ході первинного медичного сортування відповідного обсягу допомоги. В подальшому рятувальники ДСНС, волонтери та інші особи, задіяні в рятувальній операції, виносять постраждалих у сектори відповідно до кольорових позначок. Якщо розмір території, де відбувається первинне медичне сортування, в межах візуального контролю, пріоритетним є сортування в першу чергу осіб, які не подають ознак життя.

Базовим обсягом допомоги в ході первинного медичного сортування є:

1. Зупинка масивної кровотечі (накладання кровоспинного джгута). При кровотечі з кінцівок кровоспинний джгут накладається максимально високо. Що стосується вузлових кровотеч з пахвинної, пахвової ділянки чи шиї, питання щодо тампонування рани вирішується у кожному випадку індивідуально, проте виконується обов’зково при наявності ресурсу.

2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пріоритетним є вкладання постраждалого у стабільне положення на бік, встановлення носо-, носогорлового повітроводу (рото-горлового при відсутності реакції на біль)або утримання голови у положенні, в якому дихальні шляхи прохідні. Спосіб забезпечення прохідності дихальних шляхів «Сортувальник» вирішує індивідуально в залежності від обстановки та наявного ресурсу.

Первинне медичне сортування при масовому ураженні постраждалих, за можливості, доцільно виконувати у парі, коли лідер проводить медичне сортування, помічник – одночасно надає допомогу. Виходячи зі сказаного, «Сортувальник» або його помічник повинен мати при собі декілька кровоспинних джгутів, засобів для тампонування рани, повітропроводів, медичних рукавичок.

З практичної точки зору спочатку варто визначити загальну кількість постраждалих, а далі – їх приналежність до певної сортувальної групи.По мірі надходження інформації вона відразу передається диспетчеру.

Для оцінки власних ресурсів «Медичний координатор» повинен отримати інформацію про час прибуття наступних Бригад. Чим пізнішим буде приїзд наступних Бригад, тим меншим буде обсяг допомоги, який надається постраждалим. Кожна наступна бригада, яка прибуває на місце події доукомплектовується на станції екстреної (швидкої) медичної допомоги лікарськими засобами та виробами медичного призначення в залежності від характеру інциденту.

В ході первинного медичного сортування і надання допомоги необхідно проводити профілактику біологічної контамінації кров’ю чи іншими екскрементами як самого себе, так і постраждалих між собою. Це забезпечується систематичною зміною рукавичок. Доцільно відразу одіти декілька пар і почергово після забруднення їх знімати.

Важливим моментом роботи «Сортувальника» при значному числі постраждалих і недостатньому ресурсі є безперервне проведення первинного медичного сортування, почергово оглядаючи усіх постраждалих. Це дає шанс особам, в яких погіршується стан вчасно констатувати зміну сортувальної групи та виконати елементарні рятувальні дії і перерозприділити наявний ресурс для надання допомоги.

         Найбільшою проблемою первинного медичного сортування є визначення постраждалих, які дихають, проте мають травми, несумні з життям, і позначаються «чорним» браслетом. З цією метою «Сортувальник» виконує місію експерта й визначення такої категорії постраждалих повинно базуватися на компромісі наявних травм і ресурсів. Проте воно завжди залишається професійною і моральною проблемою «Сортувальника».