Техніка проведення штучного дихання
Після зупинки кровообігу і протягом проведеної СЛР відбувається зниження податливості (комплайнса) легень. Це в свою чергу веде до підвищення тиску, необхідного для вдування оптимального дихального обсягу в легені пацієнта, що на тлі зниження тиску, що викликає відкриття гастроезофагального сфінктера, сприяє потраплянню повітря в шлунок, збільшуючи, таким чином, ризик регургітації і аспірації шлункового вмісту.
Співвідношення числа компрессий і числа штучних вдихів як для одного, так і для двох реаніматорів має становити 30:2.
Техніка проведення штучного дихання:
1. Після 30 компрессий – проводиться запрокидання голови – відкриття рота (ревізія ротової порожнини) – затиснути крила носа великим і вказівним пальцями руки, розташованої на лобі.
2. Відкрити рот, підтягуючи підборіддя.
3. Зробити нормальний вдих і щільно охопити своїми губами рот постраждалого.
4. Провести рівномірний вдих протягом 1 сек, спостерігаючи при цьому за підйомом грудної клітини, що відповідає дихального обсягу близько 500-600 мл (ознака ефективного вдиху).
Слід уникати форсованих вдихів.
5. Підтримуючи дихальні шляхи відкритими, підняти свою голову і спостерігати за тим, як грудна клітка опускається на видиху.
6. Якщо перший штучний вдих виявився неефективним, перед наступним вдихом необхідно видалити сторонні тіла з рота потерпілого, перевірити адекватність відкривання дихальних шляхів.
Не слід робити більш 2-х спроб штучних вдихів.
7. Зробити ще один штучний вдих. Всього необхідно зробити 2 штучних вдихи, які повинні зайняти не більше 5 сек.
Слід уникати гіпервентиляції, яка погіршує венозне повернення крові до серця.
Далі слід продовжити СЛР в співвідношенні компресій до вентиляції - 30:2. Компресії грудної клітини повинні виконуватися з мінімальними перервами.