Перша допомога та інтенсивна терапія при шоці

Травматичний шок.

Перша допомога на догоспітальному етапі:

1. Зупинка кровотечі.

2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів і адекватна вентиляція легень.

3. Знеболення.

4. Замісна трансфузійна терапія.

5. Імобілізація при переломах.

6. Щадяще транспортування потерпілого.

Важкий травматичний шок часто супроводжується порушенням дихання,нудотою, блювотою. У цих випадках необхідно повернути голову потерпілого набік і очистити порожнину рота. Потім необхідно відхилити голову назад, вивести нижню щелепу і ввести S-подібку трубку.

При зовнішній кровотечі необхідна її зупинка шляхом накладання джгута, тугої пов’язки, перетискання судини пальцем або накладанням затискача на судину. При наявності клініки внутрішньої кровотечі необхідно хворого необхідно швидко госпіталізувати в хірургічну клініку для оперативного лікування.

Одночасно з зупинкою кровотечі необхідно поповнити ОЦК. Для цієї мети необхідно викоримтати протишокові кровозамінники: реополіглюкін, желатиноль, поліфер, реоглюман. Можна застосовувати кристалоїдні речовини (розчин Рінгера, 0,9 % розчин натрія хлорида, лактасол), 5 % розчин глюкози. При відсутності інфузійних посередників хворого необхідно укласти в положення Тенделенбурга (з опущеним головним кінцем).

Знеболення необхідно провести перед накладанням імобілізаційних шин, транспортуванням хворого. Для цього використовують наркотики (омнопон, промедол, морфій), слід пам’ятати, що морфій пригнічує функцію дихального центру, а також аналгетики (аналгін, баралгін та ін.). Всі препарати при шоці необхідно вводити внутрішньовенно, оскільки порушений кровобіг і всмоктування медикаментів з тканин йде сповільнено.

Надзвичайно важливе значення має імобілізація пошкоджених кінцівок і обережне транспортування хворих. Неадекватне транспортування посилює біль і погіршує протікання шоку. При пошкодженні і кровотечі з носа і рота хворого необхідно перевозити в положенні на животі, повернувши голову набік.При відсутності свідомості з метою профілактики западання язика, затікання в дихальні шляхи крові, блювотних мас хворого краще вкласти набік.

 

Опіковий шок.

Перша допомога при опіковій травмі повинна бути направлена на ліквідацію термічного агента і охолодження опечених ділянок. Охолоджувати можна з допомогою холодної води, мішка з льодом, снігом протягом 10-15 хв. Після зменшення болю накладають асептичну пов’язку, вводять аналгін, баралгін, промедол та ін. Перед транспортуванням хворим також вводять знеболюючі, нейролептики, антигістамінові препарати. Тривалість транспортування повинна бути не більше години. При більш тривалому транспортуванні необхдне внутрішньовенне введення кровозамінників, електролітних розчинів, оксигенотерапія, введення серцево-судинних препаратів, інколи - наркоз (закис азоту + кисень).

В стаціонарі хворого поміщають в протишокову палату. Основною метою стаціонарного лікування хворих з опіковим шоком є:

1) відновлення показів гемодинаміки;

2) поновлення втраченої рідини.

Слід відмітити, що найбільші втрати рідини відбуваються в перші 8-12 годин і продовжуються дві доби. При великих опіках втрата плазми досягає 6-8 літрів. Добова втрата білка складає 70-80 г і більше. Існують різни формули для розрахунку необхідної кількості рідини:

1) об’єм трансфузійних посередників не повинен перевищувати 10 % від маси тіла хворого;

2) в перші 8 годин після опіку вводять 1/2 або 2/3 добової кількості рідини;

3) на 2-у і 3-ю добу об’єм необхідної рідини повинен бути не більше 5 % маси тіла.

Практичне значення має формула Брока: 1 мл х масу тіла х площу опіку (І ступінь не враховується) + 2000 сл 5 % розчину глюкози.

Ефективність лікування контролюється на основі клінічної картини показників гемоглобіну, гематокритного числа, почасового діурезу.

 

Геморагічний шок.

1. Зупинка кровтечі.

2. Інфузійно-трансфузійна терапія.

Остання  проводиться після зупинки кровотечі або одночасно з нею (під час операції). Інфузію проводять через 2-3 вени. Проводять пункцію периферичної вени, налагоджують систему і проводять катетеризацію великих вен (підключичної, яремної, великої підшкірної вени нижніх кінцівок і ін.). Масивна інфузійна терапія повинна проводитись під контролем ЦВТ. Всі розчини повинні бути теплими. Поновлення крововтрати донорською кров’юза принципом “крапля за краплю” зараз н практикується.

Трансфузійні посередники: кровозамінники гемодинамічної дії (колоїдні плазмозамінники) - поліглюкін, реополіглюкін, поліфер, желатинол. Препарати крові - еритромаси, плазма, альбумін і ін.

Кристалоїдні (сольові, електролітні) розчини (розчин Рингер-Лока) - лонтосоль.

 

Анафілактичний шок.

Лікування проводиться по загальним принципам лікування шоку. Відновлення гемодинаміки, нормалізація ОЦК і мікроциркуляції. Можна застосовувати речовини, що інактивують антигенв організмі людини (пеніциліназу або беталактамозу) при антибіотиковому шоці, або антигістамінні препарати, глікокортикоїди, 0,1 % розчин адреналіну. Їх вводять внутрішньовенно.

При анафілактичному шоці, що виник внаслідок введення медикаментозних препаратів, необхідно:

- Негайно припинити введення лікарського препарату.

- Покласти хворого на спину, закинути голову, висунути нижню щелепу вперед для запобігання западання язика і проводити серцево-легеневу реанімацію.

- Якщо шок розвинувся внаслідок введення медикаменту або укусу комахи в кінцівку, необхідно накласти джгут і міхур з холодом.

- Потім необхідно розчинити 1 мл 1 % розчину адреналіна гідрохлорида в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і ввести струйно внутрішньовенно.

- Ввести суміш: 75-150 мл преднізолону або 200-250 мл гідрокортизону в комбінації з антигістамінними препаратами (1 мл 1 ; розчину дімедрола або 2 мл 2 % розчину супрастину, або 2 мл 2,5 % розчину пікольфену). В умовах ФАПу гормональні і антигістамінні препарати допускається вводити внутрішньом’язево, краще внутрішньовенно.

- При наявності бронхоспазму необхідно ввести внутрішньовенно 10 мл 24 розчину еуфіліну на 500 мл 0,9 % розчині хлориду натрію зі швидкістю 40-60 крапель за 1 хвилину. Поряд з цим необхідно проводити оксигенотерапію. При набряку гортані в умовах стаціонару необхідно проводити інтубацію трахеї, трахеостомію.

- При стійких гемодинамічних розладах необхідно внутрішньовенно ввести 5 мл 0,5 % розчину дофаміну на 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, 400 мл реополіглюкіну і ін.

 

Септичний шок (бактеріально-токсичний).

1. Видалення гнійного джерела.

2. Етіотропна і патогенетична терапія (антибіотики, дезінтоксикаційна терапія, специфічний імуноглобулін), загальнозміцнююча терапія.