Перша допомога при вибуховій травмі
Головною метою надання медичної допомоги при вибухових травмах, що дозволяє поліпшити результат лікування, є скорочення тривалості періоду гострих функціональних розладів, а також швидке виведення постраждалого з шокового стану.
Запорукою успішного вирішення цього завдання є ранній початок лікування - ще на догоспітальному етапі.
Порядок надання медичної допомоги при мінно-вибухових травмах:
1. Перша медична допомога надається в порядку само-та взаємодопомоги. Заходи цього етапу полягають в зупинці зовнішньої кровотечі за допомогою накладення тугої пов'язки, що давить, закрутки або джгута. У разі відриву кінцівки джгут накладається завжди, незалежно від того, чи триває кровотеча.
Також на цьому етапі:
- усувається асфіксія, проводиться штучне дихання, якщо це необхідно;
- вводяться знеболюючі препарати;
- на рану накладається асептична пов'язка;
- проводиться транспортна іммобілізація пошкодженої кінцівки за допомогою табельних шин або підручних засобів.
2. Медична долікарська допомога (фельдшерська). На цьому етапі виправляються недоліки першого етапу, якщо такі є. Також внутрішньом'язово вводяться сильні знеболюючі (2% розчини промедолу або димедролу - 2 мл), проводиться іммобілізація пошкодженої кінцівки за допомогою транспортних шин, внутрішньовенно починають вливатися сольові розчини.
3. Перша лікарська допомога. Цей етап передбачає подальшу зупинку зовнішньої кровотечі (накладається або контролюється джгут, що давить, на судину, що кровоточить накладається затискач). При відриві кінцівки вище накладеного джгута проводиться новокаїнова блокада поперечного перерізу з розчином антибіотика (0,25% розчин новокаїну 150 мл + пеніцилін 10 млн ОД).
У випадках множинних осколкових поранень нижніх кінцівок проводиться провідникова блокада новокаїном, а при пораненнях верхніх кінцівок проводиться футляр новокаїнова блокада поперечного перерізу. Якщо стався неповний відрив кінцівки, при якій з'єднання з проксимальним відділом здійснюється тільки за рахунок шкірно-фасціального клаптя, вона відсікається.
У разі одиночних осколкових поранень проводиться інфільтраційна анестезія тканин, що оточують рановий канал, шляхом введення 0,25% розчину новокаїну (50 мл) і 2 млн ОД пеніциліну.
Пораненим, що знаходяться в стані травматичного шоку і отримали опіки понад 20% поверхні тіла, проводять інфузійну терапію в обсязі 2 л (кристалоїдні розчини, поліглюкін, цільна кров).
При дихальної недостатності (ЧДД більше 40 в 1 хвилину) проводиться киснева терапія паралельно з усуненням причини її розвитку (при відкритому пневмотораксі - оклюзійна пов'язка, при напруженому пневмотораксі - торакоцентез на рівні 2-го міжребер'я по середньоключичній лінії).
У разі гострої асфіксії при необхідності проводиться трахеостомія. Якщо пошкоджений хребет і спинний мозок, проводиться катетеризація сечового міхура. Всім пораненим показано введення правцевого анатоксину (0,5 мл), біциліну (600 000 ОД внутрішньом'язово), 2% розчину промедолу 2 мл (крім поранених в голову, їм вводять анальгін).
4. Кваліфікована медична (хірургічна) допомога. На цьому етапі виконуються оперативні втручання і обробка ран паралельно з продовженням протишокових і інших невідкладних заходів. Одночасно з проведенням попередніх операції діагностичних досліджень здійснюється інфузійна терапія, для чого катетеризують підключичну або стегнову вену.
При порушенні функції зовнішнього дихання виконують інтубацію трахеї, підключають апарат ШВЛ.
При пораненнях голови виконується резекційна трепанація черепа, усувається здавлення головного мозку, видаляється детрит, гематоми, проводиться гемостаз і дренування.
Зупинка кровотечі при пораненнях м'яких тканин голови проводиться шляхом перев'язки судин і подальшого накладення гемостатичної пов'язки, що давить.
При пораненні грудної клітини з наявністю гемопневмоторакса (як відкритого, так і закритого) плевральна порожнина дренується, а рана грудної стінки після хірургічної обробки вшиваються наглухо. Кров, отриману з плевральної порожнини, реінфузують.
При пошкодженні внутрішніх органів черевної порожнини виконують лапаротомію з метою зупинки внутрішньої кровотечі і усунення причини перитоніту. При цьому завжди використовується широкий хірургічний доступ (серединна лапаротомія), так як тільки при ньому можлива повноцінна ревізія черевної порожнини.
При відриві сегменту кінцівки і розчавлення кінцівок операцією вибору є первинна ампутація.
5. Спеціалізована хірургічна допомога. На цьому етапі проводиться подальше лікування ран і ускладнень поранень, відновлюється структура і функції пошкоджених кінцівок, органів, тканин і систем організму, проводиться медична реабілітація.
