Хвороба Лайма

 Хвороба Лайма, також відома під назвою бореліоз, переносниками інфекції є кліщі. Найпоширеніша трансмісивна інфекційна хвороба країн помірного кліматичного поясу, яка спричинюється спірохетами з роду борелій. Хвороба вражає нервову систему людини, опорно-руховий апарат, серце і шкіру.
 Вперше це патологічний стан було виявлено в 1975 році, коли був зафіксований його спалах в невеликому містечку Лайм, розташованим в штаті Коннектикут. Бореліоз є вкрай небезпечним захворюванням, так як його клінічна картина надзвичайно варіабельна, що в значній мірі ускладнює процес діагностики і відстрочує початок комплексного лікування.
 Бореліоз Лайма реєструється практично в усіх регіонах України. Швидке зростання захворюваності людей на хворобу Лайма науковці пояснюють формуванням природних осередків цієї інфекції.
 Для бореліозу Лайма характерна весняно-літня сезонність (травень – вересень), що збігається з періодом максимальної активності кліщів. 
 Інкубаційний період (період з моменту зараження збудником до появи перших клінічних ознак) триває від 2 до 30 днів, у середньому 14 днів. Клінічну картину кліщового бореліозу умовно можна розділити на 3 періоди:
 -  Перший період – на місці укусу з’являється кільцевидна еритема, яка швидко збільшується. Спостерігається збільшення та болючість регіональних лімфатичних вузлів. 
 - Другий період – за декілька тижнів або
місяців за відсутності лікування хвороба переходить у другу стадію –неврологічних та кардіальних ускладнень. Відбуваються неврологічні розлади і порушення діяльності серця. Найчастіше спостерігається три види ураження нервової системи – серозний менінгіт, синдром радикуліту та ураження черепних нервів. 
 - Третій період супроводжується ураженням суглобів. Найчастіше запальний процес охоплює колінні, ліктьові, міжфалангові і скронево-нижньощелепові суглоби. 
 Розвиток мігруючої еритеми на місці присмоктування кліща є патогномонічною ознакою хвороби Лайма і зустрічається у 70–80 % хворих. Спочатку еритема може виглядати як рівномірно насичена пляма яскраво-червоного забарвлення, часто з ціанотичним відтінком. Надалі розміри еритеми збільшуються, центральна частина поступово світлішає й набирає вигляду здорової шкіри, в той час як краї залишаються яскраво червоними. Така еритема називається кільцеподібною. У інших хворих розвивається суцільна еритема гомогенного характеру з ціанотичним відтінком без просвітлення центральної частини. У чверті хворих може спостерігатися декілька кілець, які розміщені концентрично одне в одному й утворюють «бичаче око». Розміри еритеми становлять у середньому 15–20 см, хоча можуть бути від 5 до 60 см і більше. Швидкість поширення розмірів еритеми становить 1–2 см на добу.
 У пізньому періоді захворювання наявність збудника в організмі хворого приводить до хронічного перебігу хвороби Лайма. Хронічна хвороба Лайма перебігає з чергуванням ремісій та рецидивів, іноді набуває безперервно рецидивуючого характеру. Затяжний та хронічний перебіг захворювання іноді приводить до часткової або повної втрати працездатності.
 Пацієнт з хворобою Лайма безпечний для оточуючих, кліщовий бореліоз не передається від людини до людини.
 Лікування хвороби Лайма проводиться в інфекційній лікарні, де перш за все проводиться терапія, спрямована на знищення борелій. Без такого лікування хвороба прогресує, переходить у хронічний перебіг.
 Профілактика хвороби Лайма полягає в дотриманні заходів індивідуального захисту від нападу кліщів; заходи специфічної профілактики не розроблені. Будьте уважні в період кліщів, не забувайте оглядати себе, своїх близьких і тварин на наявність паразитів, щоб знизити ризик захворювання Лайм-бореліозом! Велике значення для профілактики зараження має правильне видалення кліща.