Клінічні синдроми, що виникають при отруєннях та способи їх лікування
При гострих отруєннях можуть виникати життевонебезпечні порушення гомеостазу, усунення яких при першому контакті з хворим є найважливішим етапом інтенсивної терапії отруєнь, що часто визначає кінцевий результат захворювання. Ці порушення викликають життевонебезпечні синдроми, що діагностуються або при першому контакті з хворим (частіше спостерігаються на догоспітальному етапі), або відстрочені в часі (частіше спостерігаються в умовах стаціонару).
До синдромів, що швидко розвиваються, відносяться порушення дихання і кровообігу, ураження ЦНС, екстрапірамідні порушення, а також больовий синдром. Відстрочені в часі рабдоміоліз, ураження периферичної нервової системи та нирково-печінкова недостатність.
Інтенсивна терапія на догоспітальному етапі повинна включати в себе наступні заходи:
- Відновлення вільної прохідності дихальних шляхів і забезпечення адекватного газообміну.
- Забезпечення та підтримання ефективної гемодинаміки (екстрене лікування аритмій, синдрому малого серцевого викиду і гіповолемії).
- Профілактику і лікування можливих ускладнень при гострому отруєнні, що призводять до формування коматозного стану.
- Специфічну медикаментозну терапію в залежності від виду отруєння.
При підозрі на отруєння будь-якою отрутою на догоспітальному етапі необхідно:
- Оцінити токсичну ситуацію.
- Визначити ступінь порушення життєво важливих функцій.
- Зібрати анамнез.
- Виконати збір біосередовищ.
- Визначити ЧД, ЧСС, АТ, SpO2, температуру тіла.
- Виявити неспецифічні симптоми отруєння (міоз, мідріаз, стан шкірного покриву, наявність перистальтики кишечника, затримку сечі, ознаки ураження печінки, зневоднення, запах від хворого, колір виділень).
- Визначити медіаторний токсикосиндром, якщо він має місце.
- Зареєструвати отримані дані доступними засобами діагностики і детально відобразити їх в медичних документах.
- Дотримуватися правил власної безпеки, пам’ятати, що отруєння може протікати з тривалим прихованим періодом.
Таблиця - Речовини, що викликають відстрочену токсичну дію
Назва речовини |
Причина відстроченої токсичної дії |
Алкоголь |
Затримує спорожнення шлунка; збільшення дози супроводжується збільшенням Т1/2 |
Аманітотоксини |
Відстрочена дія |
Амфетаміни |
Посилення реабсорбції в лужній сечі |
Антидепресанти |
Зниження моторики шлунково-кишкового тракту, утворення токсичних метаболітів |
Антихолінергічні засоби |
Зниження моторики шлунково-кишкового тракту |
Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) |
Збільшення дози збільшує Т1/2, посилення реабсорбції в кислій сечі |
Барбітурати |
Зниження моторики шлунково-кишкового тракту |
Бензодіазепіни |
Тривалий Т1/2 |
Бутадіон (фенілбутазон) |
Утворення токсичного метаболіту |
Дигітоксин |
Ентерогепатична циркуляція |
Дигоксин |
Тривалий Т1/2 |
Дисульфірам |
Відстрочена дія |
Дифенін (адифенін) |
Зниження моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення дози збільшує Т1/2 |
Залізо |
Затримка розкриття пілоруса, повільне проникнення до органів мішеней |
Карбамазепін |
Ентерогепатична циркуляція |
Колхіцин |
Відстрочена дія |
Левоміцетин (хлорамфенікол) |
Блокування власної біотрансформації |
Левотироксин (левотироксин натрію) |
Повільне утворення токсичного метаболіту |
Літій |
Повільне проникнення до органів мішеней |
Ловотил |
Зниження моторики шлунково-кишкового тракту |
Лоперамід |
Зниження моторики шлунково-кишкового тракту |
Новокаїнамід (прокаїнамід) |
Утворення токсичного метаболіту |
Парацетамол |
При збільшенні дози збільшується Т1/2; токсичний метаболіт утворюється з плином часу |
Примидон |
Утворення токсичного метаболіту |
Талій |
Повільне проникнення до органів мішеней |
Важкі метали |
Відстрочена дія |
Фенобарбітал |
Ентерогепатична циркуляція |
Фенциклідин |
Посилення реабсорбції в лужній сечі |
Хіміотерапевтичні засоби |
Відстрочена дія |
Хлоровані вуглеводні |
Відстрочена дія |
Циметидин |
Блокування власної біотрансформації |
Чотирихлористий вуглець |
Повільне утворення токсичних метаболітів |
Етиленгліколь |
Повільне утворення токсичних метаболітів |