Загальний алгоритм дії ЕМД при отруєнні на догоспітальному етапі
Інтенсивна терапія на догоспітальному етапі повинна включати в себе наступні заходи:
- Відновлення вільної прохідності дихальних шляхів і забезпечення адекватного газообміну.
- Забезпечення та підтримання ефективної гемодинаміки (екстрене лікування аритмій, синдрому малого серцевого викиду і гіповолемії).
- Профілактику і лікування можливих ускладнень при гострому отруєнні, що призводять до формування коматозного стану.
- Специфічну медикаментозну терапію в залежності від виду отруєння.
1. Винести пацієнта з вогнища ураження.
2. Виконати первинну деконтамінацію, якщо вона необхідна (зняти одяг, обмити водою уражені ділянки тіла антидотом або водою). Дотримуватися токсикологічної настороженості!
3. Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, за показаннями виконати інтубацію трахеї, при розвитку термінального стану провести базову сердечно-легеневу реанімацію.
4. Почати респіраторну підтримку киснем.
5. Забезпечити надійний доступ до венозного русла, почати інфузію натрію хлориду фізіологічного розчину для ін’єкцій 0,9% або розчину глюкози (декстрози) для ін’єкцій 5% (в якості «носіїв» для інших препаратів).
6. Почати заходи щодо стабілізації стану хворого: по лікуванню токсичної коми, загрозливої гіпотензії, декомпенсованої аритмії, судомного синдрому, збудження і т.д.
7. Провести антидотну терапію з одночасним лікуваням хімічного опіку, больового синдрому, гіперглікемії, гіпоглікемії, порушень електролітного обміну.
8. Видалити отруту, що не всмокталася. При пероральному отруєнні промити шлунок, ввести ентеросорбенти. Нейтралізацію отрути в шлунку (на шкірі, слизових очей, ротової порожнини) не проводити. При отруєнні корозійними отрутами використовувати холодну воду (наявність крові при промиванні шлунка не є протипоказанням для проведення процедури).
9. Виконати іммобілізацію переломів, накласти пов’язки на рани або опікові поверхні.
10. Зібрати біосередовища (кров, сечу, промивні води) для хіміко-токсикологічного дослідження, позначити час забору біосередовищ, відзначити передбачувані речовини, які могли викликати гостре отруєння.
11. Узгодити дії з токсикологом консультативно-діагностичного центру.
12. Під час транспортування хворого в стаціонар здійснювати безперервний моніторинг вітальних функцій (постійно контролювати прохідність дихальних шляхів, насичення крові киснем, частоту дихання, серцевий ритм і провідність, артеріальний тиск, ЕКГ), продовжувати проведення інфузійної терапії.
13. Забезпечити спадкоємність при передачі хворого лікаря стаціонару.
