Транспортна іммоблізація при різних ушкодженнях

Транспортна іммобілізація при пошкодженні передпліччя та кисті

 

Показання до іммобілізації: переломи кісток передпліччя, кисті та пальців, ушкодження променевозап’ясткового суглоба, великі за площею рани.

Під час транспортної іммобілізації при ушкодженнях у цьому сегменті доцільно використовувати шину Крамера, що починається від верхньої третини плеча і заходить на 3–4 см за кінчики пальців. Передпліччя укладають на шину в середньому положенні між супінацією та пронацією, кисть фіксують у стані незначного тильного згинання шляхом підкладання під долоню ватно-марлевого валика (бажано за наявності), пальці напівзігнуті з протиставленням I пальця. Після проведення іммобілізації передпліччя підвішують на косинці. У випадку ізольованого пошкодження пальців можна обмежитися застосуванням імпровізованої драбинчастої шини з фіксацією двох суміжних суглобів або іммобілізувати кисть шляхом прибинтування до ватно-марлевого валика.

Помилки іммобілізації при пошкодженні передпліччя та кисті:

- Іммобілізація передпліччя в положенні супінації.

- Відсутність іммобілізації чи недостатня фіксація ліктьового суглоба.

- Фіксація пальців на шині в розігнутому положенні.

- Відсутність ватно-марлевої підкладки, що призводить до локального стискання м'яких тканин, особливо в зоні перелому та над кістковими виступами.

 

Транспортна іммобілізація при пошкодженні плеча, плечового та ліктьового суглобів

 

Показання до іммобілізації: переломи плечової кістки, вивихи в плечовому та ліктьовому суглобах, вогнепальні поранення, пошкодження м’язів, судин та нервів у ділянці плеча.

При пошкодженнях плеча необхідно зафіксувати 3 суглоби: плечовий, ліктьовий і променево-зап’ястковий – і надати кінцівці положення, близького до середнього фізіологічного, тобто в стані помірного переднього та бічного відведень, у пахвову ділянку, рекомендовано, вкладати ватно-марлевий валик, ліктьовий суглоб зігнутий до 90°, передпліччя – в середньому положенні між супінацією та пронацією. Найбільш ефективний та надійний спосіб транспортної іммобілізації – фіксація драбинчастою шиною Крамера. При моделюванні шини вимірюють довжину кінцівки хворого від ліктьового відростка до кінців пальців і, додавши ще 5–6 см, згинають драбинчасту шину поперечно до кута 20°. Потім, відступаючи на 3 см в обидві сторони від вершини кута, шину розгинають на 30° для створення додаткового «гнізда» на рівні ліктьового відростка. Подальше моделювання шини проводять, додаючи 3–4 см до довжини плеча хворого на товщину ватно-марлевої прокладки і можливе витягування плеча. На рівні плечового суглоба шину спірально скручують та згинають під кутом близько 110°. На рівні шиї створюють достатній овальний вигин шини для запобігання тиску на шийні хребці. Кінець шини повинен досягати лопатки здорової сторони. На рівні передпліччя шину згинають у вигляді «жолоба». Під час накладання шини постраждалий перебуває у сидячому положенні, медичний працівник згинає кінцівку в ліктьовому суглобі і виконує витягування та відведення плеча. Після накладення шини її фіксують за допомогою марлевого або еластичного бинта. Прибинтування шини необхідно починати з кисті, залишаючи вільними пальці для контролю за станом кровообігу в кінцівки. Прибинтовують усю шину, звертають особливу увагу на фіксацію плечового суглоба, на ділянку якого накладають колосоподібну пов’язку. Після завершення бинтування верхню кінцівку з шиною додатково підвішують на косинці. За відсутності шини Крамера чи спеціалізованих пневматичних шин можна проводити фіксацію за допомогою пов’язки типу «косинка», іммобілізувати плече пов'язкою Дезо або за допомогою підручних засобів.

Помилки іммобілізації при пошкодженні плеча, плечового та ліктьового суглобів:

- Неякісне моделювання шини.

- Іммобілізована кінцівка не підвішена на косинці.

- Використання короткої дротової шини (не фіксовано два суміжні суглоби).

- Слабке або занадто сильне прибинтовування кінцівки до шини.

 

Транспортна іммобілізація при пошкодженні гомілки, гомілковостопного суглоба та пальців ступні

 

Показання до іммобілізації: закриті та відкриті переломи кісток гомілки, переломи та вивихи кісток ступні, пошкодження зв’язкового апарату гомілково-ступневого суглоба, вогнепальні поранення; глибокі рани та опіки кінцівки.

При переломах кісток гомілки необхідно здійснити фіксацію не лише пошкодженої гомілки, а й колінного та гомілково-ступневого суглобів, тому шини повинні доходити до верхньої третини стегна і захоплювати ступню, фіксовану під кутом 90° до гомілки. Достатня іммобілізація досягається за допомогою двох або трьох шин Крамера. Задню драбинчасту шину накладають від верхньої третини стегна і до кінчиків пальців. Майданчик для розміщення стопи встановлюють перпендикулярно до іншої частини шини, формують місце для п’яти, далі шина повторює контури литкового м’яза, в підколінній ділянці її згинають під кутом 160°. Бічні сходові шини формують у вигляді літери «П» або «Г» та фіксують гомілку з обох боків. За відсутності стандартних засобів іммобілізації можуть використовуватися будь-які плоскі тверді предмети достатньої довжини. Їх прибинтовують уздовж пошкодженої кінцівки бинтами, косинками, ременями, носовими хустками, мотузкою тощо. Чобіток для іммобілізації при пошкодженні гомілковостопного суглоба та вакуумна шина при пошкодженні колінного суглоба. Для іммобілізації ізольованих пошкоджень гомілково-ступневого суглоба, пошкоджень ступні та пальців достатньо однієї шини Крамера, яку розміщують по задній поверхні гомілки та підошовній поверхні ступні. Надійна іммобілізація гомілки і стопи досягається застосуванням пневматичних шин. Постраждалого з травмою гомілки транспортують у сидячому або лежачому положенні, обов’язково з трохи піднятою нижньою кінцівкою для запобігання розвитку набрякового синдрому.

 Помилки при іммобілізації:

- Шина коротка та не фіксує колінного або гомілково-ступневого суглоба.

- Не знято взуття при загрозі розвитку набряку ступні.

- При травмуванні переднього відділу ступня фіксована в положенні підошовного згинання.

 

Транспортна іммобілізація при пошкодженні стегна, кульшового та колінного суглобів

 

Показання до іммобілізації: закриті та відкриті переломи стегнової кістки, вивихи стегна та гомілки, пошкодження колінного та кульшового суглобів, великі за площею рани та опіки, травмування м’язовосухожильного апарату стегна та коліна.

Пошкодження стегнової кістки та кульшового суглоба трапляються дуже часто, особливо при дорожньо-транспортних пригодах та інших високоенергетичних травмах. Навіть у випадку закритого перелому крововтрата становить до 1 500–2 000 мл, що визначає значну шокогенність цього виду травми. Тому, особливо важливе створення ранньої і надійної іммобілізації при ушкодженнях стегна, кульшового та колінного суглобів, а також верхньої третини гомілки. Саме за наявності такої травми іммобілізація становить великі труднощі, оскільки виникає необхідність у фіксації 3 суглобів – кульшового, колінного та гомілково-ступневого. Традиційним засобом при пошкодженнях стегнової кістки, кульшового та колінного суглобів є шина Дітеріхса, оскільки вона забезпечує не лише надійну фіксацію, а й тракцію перелому по довжині. Техніка іммобілізації шиною Дітеріхса така: фанерну підошву прибинтовують до підошви пошкодженої кінцівки, взуття при цьому краще не знімати. Якщо фанерну підошву прибинтовують до оголеної ступні, то останню захищають за допомогою ватно-марлевої пов’язки. Далі встановлюють необхідну довжину зовнішньої і внутрішньої бранш таким чином, щоб голівка зовнішньої милиці упиралася в пахвову ямку, а внутрішньої – в промежину (сідничний горб), дистальні кінці бранш заходять за нижній край ступні на 10–15 см. Обидві шини проводять через металеві скоби фанерної підошви і шарнірної дощечки. Шини щільно стягують матер’яними лямками або ременями в п’яти місцях, зв’язують за допомогою бинта. Потім проводять витягання кінцівки за ступню, зміщуючи, як упор шину догори, досягнуте витягнення фіксують за підошву шнуром та закруткою. Для більш надійної іммобілізації кінцівки використовують задню дротову шину, прибинтовуючи її від рівня гомілково-ступневого суглоба до пахвової ямки. Якщо шина Дітеріхса відсутня, іммобілізацію здійснюють за допомогою трьох довгих (до 120 см) шин Крамера, розміщуючи їх по задній, внутрішній та зовнішній поверхнях стегна від пахвової ямки до ступні. Шини вистилають ватно-марлевими прокладками та фіксують за допомогою еластичного чи марлевого бинта. Транспортування постраждалого здійснюють на ношах у положенні лежачи на спині. У разі відсутності стандартизованих засобів іммобілізації фіксацію стегна можна проводити з використанням дошок, дерев’яних рейок достатньої довжини або методом «нога до ноги».

Помилки при іммобілізації:

- Іммобілізацію здійснюють без задньої шини.

- Кісткові виступи не захищені ватно-марлевими прокладками.

- Верхній кінець шини Дітеріхса (або шини Крамера) не фіксують до тулуба.

- Занадто сильне або слабке витягнення по осі кінцівки.

- Стиснення нижньої кінцівки внаслідок надмірно тугого бинтування.

 

Транспортна іммобілізація при пошкодженні шиї та шийного відділу хребта

 

Показання до іммобілізації: переломи шийного відділу хребта, важкі ушкодження м’яких тканин шиї, гострі запальні процеси.

Травми хребта та спинного мозку в шийному відділі належать до найбільш важких пошкоджень і нерідко призводять до смерті постраждалого. Іммобілізацію шиї і голови виконують за допомогою м’якого круга, комірця Шанца (жорсткого чи ватно-марлевого) або спеціальної транспортної шини Єланського.

При іммобілізації м’яким підкладним кругом потерпілого укладають на ноші і прив’язують, щоб уникнути рухів. Ватно-марлевий круг кладуть на м’яку підстилку, а голову потерпілого – на круг потилицею в отвір. Іммобілізацію комірцем типу Шанца можна виконувати в тому випадку, коли немає утрудненого дихання, блювання. Комір повинен упиратися в потиличний горб і в обидва соскоподібні відростки, а знизу спиратися на грудну клітку, щоб усунути бокові рухи голови під час транспортування. Комір Шанца може бути виготовлений із підручних матеріалів на місці пригоди.

 

Транспортна іммобілізація при пошкодженнях грудного та поперекового відділів хребта

 

Показання до іммобілізації: переломи хребта в грудному та поперековому відділах із пошкодженням спинного мозку та без пошкодження.

Метою іммобілізації при пошкодженнях хребта є попередження зміщення зламаних хребців для запобігання стисненню спинного мозку чи його повторній травматизації під час транспортування, а також пошкодженню судин спинномозкового каналу. Іммобілізацію хребта необхідно здійснювати в положенні його помірного розгинання, оскільки згинання призводить до зміщення хребців. Потерпілого з пошкодженням нижньогрудного та поперекового відділів хребта фіксують на щиті або жорстких ношах у положенні на спині з витягнутими вздовж тулуба кінцівками, підкладаючи під поперековий відділ хребта ватно-марлевий валик. Досить надійна іммобілізація досягається за допомогою двох поздовжніх і трьох коротких поперечних дощок, які фіксують ззаду до тулуба та нижніх кінцівок. Якщо немає можливості транспортувати потерпілого на жорстких ношах або в ділянці попереку є велика рана, то потерпілого кладуть на м’які ноші на живіт. При пошкодженні спинного мозку потерпілого необхідно прив’язати до нош для попередження пасивних рухів тулуба під час транспортування і додаткового зміщення пошкоджених хребців, а також сповзання хворого з нош. Перекладати таких потерпілих із нош на ноші, з нош на стіл потрібно втрьох: один утримує голову, другий підводить руки під спину і поперек, третій – під таз і колінні суглоби. Піднімають хворого одночасно по команді, інакше можливі небезпечне згинання хребта і додаткова травматизація. Із сучасних методів іммобілізації при пошкодженні грудного та поперекового відділів хребта застосовують вакуумний іммобілізувальний матрац типу «Кокон» або ноші ковшові рознімні; вони дозволяють обережно, проте надійно фіксувати хребет та попереджують додаткову травматизацію під час перекладання пацієнта.

Помилки іммобілізації при пошкодженнях грудного та поперекового відділів хребта:

- Відсутність фіксації постраждалого на щиті.

- Відсутність валика під поперековим відділом хребта.

- При укладанні постраждалого на м’які ноші на живіт під грудну клітку і таз не підкладають валик.

 

Транспортна іммобілізація при ушкодженнях таза

 

Показання до іммобілізації: всі переломи кісток таза, великі рани, глибокі опіки в ділянці таза.

Транспортна іммобілізація полягає в укладанні постраждалого на ноші з пластиковим чи дерев’яним щитом у положенні на спині, як і при переломах хребта. За відсутності жорстких носилок достатні умови транспортної іммобілізації створюються при укладанні хворого на ноші з жорсткою підстилкою із 3–4 зв'язаних між собою дротових шин.

Помилки іммобілізації при пошкодженнях таза:

- Постраждалий не закріплений на ношах.

- Нижні кінцівки не зігнуті й не зв’язані між собою.

- Необережне перекладання пацієнта, що призводить до додаткової травматизації органів малого таза гострими уламками кісток.