Віспа мавп - як запідозрити хворобу?

Віспоподібні хвороби серед мавп були вперше описані ще у 18ст. Збудника хвороби вдалось ідентифікувати в 1958 році. В 1970 році було встановлено, що на віспу мавп можуть хворіти і люди. Це сталось після того, коли вперше на цю хворобу захворіла 9-річна дитина в Заїрі. Клініка хвороби багато в чому нагадувала натуральну віспу, а при проведенні вірусологічного дослідження був ідентифікований вірус, аналогічний збудникові мавпової віспи.

Етіологія. Збудник мавпової віспи належить до роду Orthopoxvirиs, родини Рoxviridае. Під електронним мікроскопом не відрізняється від вірусу натуральної віспи. Вірус має два основних штами: штам Конго, який є більш важким – із смертністю до 10% – і штам Західної Африки, смертність якого становить близько 1%.

Епідеміологія. Резервуаром збудника в природі є гризуни (деякі види тропічних білок), від яких заражаються мавпи. Названі тварини і стають джерелом інфекції для людини. Рідше джерелом інфекції стає сама людина у випадку тісного контакту з хворою людиною. Можливе також інфікування через плаценту (вроджена віспа мавп).

Передається збудник повітряно-краплинним, повітряно-пиловим та контактно-побутовим шляхом. Індекс контагіозності складає 15%. 2/3 усіх хворих складають діти до 7 років. Хвороба виникає у вигляді спорадичних випадків. Випадки захворювання на віспу мавп досі спорадично виникають в деяких районах Західної і Центральної Африки, де переважають тропічні вологі ліси.

З 1970 р. випадки зараження людини віспою мавп були зареєстровані в ряді країн Африки: Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Нігерії, Кот д’Івуарі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Габоні і Південному Судані. Перший відомий завезений випадок хвороби був зареєстрований в Ізраїлі в 2018 році.

Патогенез. Воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Збудник проникає в реґіонарні лімфатичні вузли, де розмножується і після подолання їхньої бар’єрної функції потрапляє в кров, спричиняючи вірусемію. Надалі збудник розмножується в системі мононуклеарних фагоцитів з наступною вторинною вірусемією. Уражуються всі органи і системи. Найяскравіші зміни відбуваються у шкірі та слизових оболонках, що проявляється везикулярно-пустульозним висипом.

Клініка. Інкубаційний період триває в середньому 12-14 днів. Хвороба починається гостро з підвищення температури тіла, головного болю, міальгії. На 2-3 добу можливий висип, який зникає через 1-2 дні. На 3-4 день, як правило, температура тіла знижується, стан хворого тимчасово покращується. На шкірі з’являється висип з характерною етапністю поширення (в переважній частині випадків висип з’являється спочатку на обличчі, потім поширюється нижче).

Характерний для хвороби розвиток висипу. На обмеженій ділянці тіла виникають однакові папули (ущільнення округлої форми, які здіймаються над поверхнею шкіри), які трансформуються в багатокамерні везикули (наповнені прозорою рідиною пухирці). З часом вміст пухирців стає гнійним. Надалі вони підсихають (з 9-10 дня хвороби), покриваються кірочкою яка з часом відпадає. Частина везикул лопається, на їхньому місці утворюються ерозії (виразки) після загоювання яких утворюються рубчики. Висип змінює характер кожних 1-2 дні. В період утворення пустул знову підвищується температура тіла (так звана друга хвиля).

Одночасно з висипом на шкірі висип з’являється і на слизових оболонках рота, глотки.

Інколи у пацієнтів збільшується печінка та селезінка, часто виникає генералізована лімфаденопатія.

Ускладнення

При тяжкому перебігу захворювання можливе виникнення флегмон та абсцесів шкіри, а також розвиток пневмоній, кератитів, отитів.

Лікування. Вірус віспи мавп зазвичай лікується симптоматично.

Специфічного лікування або вакцини від віспи мавп немає.

Профілактика. Методом специфічної профілактики є вакцинація віспяною вакциною.

Сприяє зменшенню числа інфікованих людей є оперативне виявлення нових випадків захворювання та ізоляція їх на дому чи в лікувальному закладі.

Варто уникати тісних фізичних контактів з людьми, інфікованими віспою мавп. Якщо ж доводиться доглядати за хворими людьми, необхідно використовувати захисний одяг, рукавички. Також необхідно регулярно мити руки.

Варто бути обережними також і мандрівникам, які планують відвідати країни Африки, в яких зустрічаються випадки захворювання на віспу мавп – не контактувати з тваринами, які можуть бути носіями хвороби (гризуни, сумчасті тварини, примати); дотримуватись гігієнічних норм, вживати безпечну їжу та питну воду.

У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі або після повернення необхідно відразу ж звернутися по медичну допомогу.

Чому саме зараз збільшилась кількість випадків захворювання на мавпову віспу?

Одним із ймовірних причин збільшення кількості випадків є збільшення кількості поїздок у зв’язку зі зняттям обмежень щодо COVID.

 

Мавпова віспа насторожує вірусологів, оскільки вона відноситься до сімейства віспи, хоча викликає менш серйозні захворювання.

У 1980 році віспа була знищена шляхом вакцинації, а щеплення було припинено. Але це також захищає від віспи мавп, і тому згортання кампаній вакцинації призвело до стрибка випадків віспи мавп, за словами Енн Рімуан, професора епідеміології в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

Але експерти закликали людей не панікувати.

Це не спричинить загальнонаціональну епідемію, як це сталося з COVID, але це серйозний спалах серйозної хвороби – і ми повинні ставитися до цього серйозно.