Використання режиму СРАР на догоспітальному етапі
СРАР - режим спонтанної вентиляції, при якому створюється постійний позитивний тиск в дихальних шляхах. При цьому режимі апарат ШВЛ підтримує в дихальному контурі постйний однаковий тиск, керуючи потоком з допомогою клапанів вдиху та видиху.
Режим СРАР не є штучною вентиляцією легень, оскільки при його використанні дихає самостійно.
В разі, якщо простої інгаляції кисню не достатньо для того, щоб підтримувати нормальні значення SpO2, режим СРАР є гарною та ефективною альтернативою інтубації трахеї.
Режим СРАР найкраще підходить для пацієнтів, у яких РДС виник на фоні пневмонії та при набряку легень. Однак, при ХОЗЛ та загостренні бронхіальної астми цей режим є малоефективним та, навіть, шкідливим.
Важливо, при використанні режиму СРАР виконати наступні умови:
1. Пацієнт повинен бути у ясній свідомості, усе розуміти та виконувати вказівки медичного працівника.
2. Бажано використовувати спеціальну повнолицьову маску, а якщо такої маски немає - звичайну маску з пневмоподушкою (пневмоподушка допомагає забезпечити щільне прилягання маски до обличчя пацієнта).
3. Впродовж усієї процедури важливо постійно контролювати, щоб маска щільно прилягала до обличчя.
4. У пацієнта не повинно бути блювання.
Які параметри необхідно виставити на апараті ШВЛ при використанні режиму СРАР
Концентрація кисню (FiO2). Пацієнтам з тяжкою гіпоксією необхідно дати кисень в концентрації 100%. Усім іншим достатньо буде подачі 50% кисню.
Тиск (PRESSURE LIMIT). Для початку необхідно дати подихати пацієнту киснем з виставленим тиском "0" впродовж 10-20 сек, щоб він міг адаптуватись. Потім виставте мінімальний тиск 5 см.вод.ст. Зачекайте декілька хвилин, допоки пройде процес адаптації, після чого необхідно збільшити тиск на 5 см.вод.ст. Максимальний тиск - 20 см.вод.ст.
MINUTE VOLIUM виставте на 10л/хв та слідкуйте за шкалою PAW. Якщо різниця тиску під час вдиху та видиху більше 30%, необхідно збільшити подачу О2.
ВАЖЛИВО!!!
В режимі СРАР не працює сигнал тривоги - LOW PAW/APNOE. З цієї причини потрібно постійно контролювати, чи наявне у пацієнта дихання.
