Антидоти. Частина 2
Продовжимо огляд антидотів. Сьогодні зупинимось на тих антидотах, які необхідно ввести не пізніше двох годин з моменту отруєння (група В).
Антидот |
Покази для введення |
Механізм дії |
Рекомендований режим дозування |
Ацетилцистеїн (мукомікст) |
Парацетамол /ацетамінофен/ тайленол Хлорорганічні розчинники, аматоксини |
Відновлює вичерпані запаси глутатіону і зменшує пошкодження гепатоцитів та нефронів. Покращує мікроциркуляцію в пошкоджених тканинах |
Початкова доза — 150 мг/кг на 200,0 мл 5% глюкози в/в, далі 50 мг/кг на 500,0 мл 5% глюкози за 4 год і потім 50 мг/кг у 1000,0 мл 5% глюкози за наступні 16 год |
Антихолінестеразні агенти (прозерин, неостигмін) |
Нейром’язова блокада/параліч |
зменшуючи кількість холінестерази в нейром’язовому синапсі, препарати збільшують концентрацію ацетилхоліну, спри- яючи поновленню провідності |
Для зняття остаточної дії міорелаксантів недеполяризуючої дії вводять 0,5–2 мг, часто комбінують з атропіном для зменшення побічних ефектів прозерину
|
Бензилпеніцилін |
Отруєння блідою поганкою, іншими аманітальними грибами |
Повністю невідомий; є дані, що з’єднання бензилпеніциліну з аматоксинами внаслідок збільшення молекули утруднює проникнення цього комплексу всередину гепатоцитів, тим самим сприяє виведенню токсинів із сечею |
Приймається перші 3 дні з моменту отруєння: 500 тис. ОД/кг за добу в/в. Добова доза ділиться на 6 прийомів або вводиться постійно через дозатор |
Гексаціаноферат калію (пруський синій, берлінська лазурь), ферроцин |
Талій |
Абсорбує талій у шлунково-кишковому тракті, обмінюючи калій на талій, тим самим запобігаючи всмоктуванню останнього в кров і сприяючи виведенню із сечею |
Початкова добова доза при тяжкому отруєнні — 250 мг/кг всередину добова доза ділиться на 3 прийоми). Можна призначати в зонд |
Гепарин |
Ерготамін |
Зменшує стан гіперкоагуляції шляхом взаємодії з антитромбіном III. Використовується в комбінації з вазодилата- тором фентоламіном або нітропрусидом для запобігання локальному тромбозу та ішемії |
Початкова доза — 5 тис. ОД в/в, потім по 5 тис. ОД через 4–6 год п/шк (або через в/в дозатор 1 тис. ОД/год). Під контролем часу згортання крові |
Дефероксамін (десфераль) |
Залізо, алюміній Паракват |
Дефероксамін діє шляхом зв’язування вільного заліза, алюмінію в крові та посилення їх виведення із сечею |
В/в: 15 мг/кг/год, максимальна доза — 6 г/добу |
Димеркапрол |
Миш’як Золото, ртуть неорганічна |
Комплексоутворюючий засіб має дезінтоксикаційну дію. Донатор SH-груп. Активні сульфгідрильні групи, взаємодіючи з тіоловими отрутами й утворюючи з ними нетоксичні сполуки, відновлюють функції ферментних систем організму, уражених отрутою. Збільшує виведення деяких катіонів (особливо Cu2+ і Zn2+) із металовмісних ферментів клітин |
2,5–3 мг/кг маси тіла в/м глибоко кожні 4 год. упродовж 2 днів; надалі 2–4 р. на 3-й день і 1–2 р. щоденно до 10 днів |
Метіонін |
Парацетамол |
Захищає від печінкової та ниркової токсичності у випадках отруєння парацетамолом. Він діє як попередник глутатіону для по- повнення запасів глютіону в клітинах печінки |
Початкова доза — 2–5 г, надалі — 2,5 г 3 р. через 4 год |
Нітрити, натрію нітрит, гліцерилнітрат |
Ціаніди |
Окисляє Hb до МetHb, що зв’язує вільний ціанід і може покращити детоксикацію ендотеліальних ціанідів шляхом вазодилатації |
При лікуванні отруєння ціанідами нітрит натрію вводять в/в від 10 до 20 мг у вигляді 1 або 2% розчину. Максимальна разова доза препарату — 0,3 г, а добова — 1 г |
Обідоксим/пралідоксим
|
Фосфорорганічні сполуки (ФОС), карбамати |
Реактиватор холінестерази. Розриваючи зв’язок холінестерази з ФОС, поновлює її активність, направлену на інактивацію збільшеної концентрації ацетилхоліну |
5,0 мл 20% розчину в ампулах. 30 мг/кг в/в болюсно. Через 4 год повторний болюс у тій же дозі; надалі через дозатор 8 мг/кг/год на ізотонічному розчині NaCl або глюкозі |
Октреотид |
Пероральні цукрознижувальні препарати |
Знижуючи спланхнічний кровотік, зменшує потрапляння в кров токсикантів |
50 мкг/мл в амп. (1,0). Призначають 50 мкг п/шк або в/в кожні 12 год |
Полівалентна протизміїна сироватка: проти отрути гюрзи/кобри/ефи |
Укуси гадюки (отрута схожа на отруту гюрзи), гюрзи/кобри/ ефи (токсикогенна фаза) |
Внаслідок реакцій «антиген — антитіло» нейтралізує специфічні білкові токсини |
Ефективна в найбільш ранні терміни. Форма випуску — флакони по 10,0. При се- редньому ступені тяжкості в/м (після проби) вводяться 20–40,0; при тяжкому стані — 40–60,0 на 400,0 мл 0,9% NaCl (5% глюкози) |
Протизміїна сироватка проти отрути гадюки звичайної (Immunoserum contra venena viperarum europaearum) |
Укуси гадюки звичайної (токсикогенна фаза) |
Внаслідок реакцій «антиген — антитіло» нейтралізує специфічні білкові токсини |
Вводиться в максимально ранні терміни. Найбільш ефективно в перші 30 хв. Перед введенням проводиться проба. За відсутності реакції — 500 АО. За потреби через 2–3 год повторне введення такої ж дози |
Силібінін |
Аматоксини |
Стабілізує мембрани гепатоцитів, запобігаючи внутрішньоклітинному проникненню аматоксинів |
20 мг/кг/добу. На 3 прийоми. При блюванні парентеральна форма |
Сукцимер (DMSA) |
Сурма, миш’як, вісмут, кадмій, кобальт, мідь, золото, свинець, ртуть (органічна і неорганічна) Ртуть (елементарна), платина, срібло |
Зв’язується з металами, утворюючи комплексну сполуку, що є водорозчинною і може виводитися із сечею |
Випускається в ампулах. Призначається в дозі 2,5–3,0 мг/кг маси тіла. Вводиться в/м кожні 4 год упродовж 2 діб, на 3-тю добу — 2–4 р., потім до 10-ї доби 1–2 р. на добу |
Унітіол (DPMS) |
Миш’як Свинець, мідь, кобальт, нікель, кадмій, ртуть (органічна) |
Завдяки наявним SH-групам запобігає блокаді тіолових груп ферментів, добре зв’язується із солями тяжких металів, утворюючи нетоксичні комплекси, що виводяться природним шляхом |
Амп. 5% 5,0. Призначається по 50 мг/10 кг маси тіла в/м у 1-шу добу 3–4 р., у 2-гу — 2–3 р., надалі — 1–2 р. курсом 5–7 днів |
Етанол |
Метанол, етиленгліколь |
Зв’язуючись з алкогольдегідрогеназою, уповільнюють метаболізм метанолу/ етиленгліколю, продукти метаболізму яких набагато токсичніші, ніж вихідні речовини |
Режим дозування: всередину у вигляді 20–30% розчину в дозі 1–2 г/кг маси тіла (добова доза) за 4–6 прийомів. В/в така ж доза у вигляді 5% розчину на глюкозі в периферійну вену, 10% р-ну в центральну вену. Курс — не менше 4 діб (із моменту отруєння). Критерій ефективності — не менше 1 проміле алкоголю в крові |