Допомога пацієнту з бронхіальною астмою на догоспітальному етапі

Звернемось по допомогу до наказу МОЗ УКРАЇНИ від 05.06.2019 № 1269 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги".

За тяжкістю прояву бронхоспазму виділяють:

- тяжку БА - будь-який з наведених критеріїв: ЧД ≥ 25 дих/хв; ЧСС ≥ 110 уд/хв; хворий не в змозі промовити повністю речення на одному видиху; хворі з тяжкою БА потребують інтенсивного лікування; хворі із SpO2 <92% або з ознаками загрозливої для життя астми перебувають у зоні ризику гіперкапнічної ДН;

- загрозливу для життя БА - будь-який з наведених критеріїв: брадикардія, сатурація нижче від 92%, порушення серцевого ритму, дезорієнтація, гіпотензія, кома, "тиха грудна клітка";

- фатальну БА - підвищення рівня парціального тиску вуглекислого газу в артеріальній крові (РаСО2) та/або необхідність механічної вентиляції із використанням підвищеного тиску на вдиху.

Допомога пацієнту з бронхіальною астмою

Дійте за алгоритмом АВСДЕ

А - За наявності надмірної секреції, – проведіть санацію носової та/або ротової порожнини (з використанням санаційного катетера).

В - Проведіть оксигенотерапію: почніть із використання назальної канюлі (HFNC) та, за потреби, перейдіть до звичайної лицьової маски або маски без ребризера для підтримки достатнього рівня оксигенації. Слід пам’ятати, що оксигенотерапію слід застосовувати до досягнення SpO2 95% (88-92% для хворих з ХОЗЛ), після чого, слід дозувати оксигенотерапію, оскільки показник PaO₂ може погіршитись (у деяких хворих з вираженою обструкцією) при 100% насиченні киснем.

За гострої ДН має проводитися неінвазивна вентиляція за допомогою апарата з налаштуванням CPAP або BIPAP.

С – Забезпечте в/в або в/к доступ та проводьте інфузійну терапію (застосування інфузійної терапії в дітей у разі ДН має відбуватись лише за умов дегідратації або необхідності введення препаратів).

Д – відкоригуйте рівень глюкози крові (за потреби)

Е – проведіть симптоматичне лікування (аналгетики/антипіретики)

В якості першочергового лікування використайте сальбутамол:

- через небулайзер - (2,5 мг/2,5 мл/доза) 5 мг інгаляційно, за потреби повторно вводити препарат кожні 15-20 хв. (повторне введення препарату в тій самій дозі необмежене при подальшій наявності ознак ДН);

- через дозований інгалятор - (100 мкг/доза)  у вигляді інгаляцій за відсутності небулайзера 400- 800 мкг (4-8 розпилень) кожні 20 хв. протягом 4 год.

Використайте антихолінергічні ліки за допомогою небулайзера (0,5 мг кожні 20 хв., максимально 3 дози ) чи інгалятора (20 мкг/доза: у вигляді інгаляцій при відсутності небулайзера 20-40 мкг (1-2 розпилення) ).

Якщо вищенаведені заходи виявились неефективними, введіть магнію сульфат - 40 мг/кг в/в (max доза = 2 г) протягом 20 хв., одноразово при сильній бронхіальній констрикції та за підозри на можливу зупинку дихання . Використовувати через небулайзер не рекомендується.

За неефективності вищевказаних дій.

Стероїдні препарати (слід пам’ятати, що початок дії стероїдів починається приблизно через 2 год. після введення):

- метилпреднізолон - 

2 мг/кг в/в або в/к (max доза = 125 мг),

для в/в інфузії, в якості розчиннику, застосовувати ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9%) або 5% розчин глюкози;

- або, дексаметазон - 0,6 мг/кг в/в або в/к (max доза = 16 мг).

Якщо у хворого відсутні ознаки клінічного покращення і/або існує загроза зупинки дихання чи не можливо відрізнити від анафілаксії, використайте епінефрин з розрахунку 0,5 мг в/м.

Важливо!

1. Проведення вентиляції з CPAP при бронхоконстрикції, через надгортанний пристрій або ЕТТ, збільшує ризик затримки повітря в легенях, і це може призвести до пневмотораксу та зупинки серця, – таку маніпуляцію слід застосовувати лише за умов зупинки дихання.

2. Краплі з небулайзера можуть містити інфекційні агенти, тому застосуйте додаткове захисне спорядження (хірургічна маска поверх небулайзера) для мінімізації розльоту крапель.

3. При БА фармакологічне лікування має пріоритет над проведенням вентиляції з СРАР або ВІРАР і проводиться одночасно з вентиляцією.

4. Хворі з діагностованою БА і які скаржаться на біль у грудях або задихаються, – мають отримувати відповідну ЕМД, навіть якщо хрипи відсутні.

5. Свистячі хрипи – типова аускультативна ознака, але їхня інтенсивність не корелює зі ступенем обструкції дихальних шляхів. Відсутність хрипів може вказувати на критичну обструкцію дихальних шляхів, тоді як посилення хрипів може бути ознакою позитивної реакції на лікування бронходилятаторами.

7. У хворих з БА причиною РЗК може бути напружений пневмоторакс.