Гіпертермія - допомога на догоспітальному етапі
Гіпертермія – підвищення внутрішньої (глибокої) температури тіла вище +400С як наслідок підвищеного утворення тепла чи неможливості його витрати. Гіпертермія швидше розвивається у новонароджених дітей, немовлят, осіб похилого та старечого віку, хворих з психічними розладами. Прийом ліків (від застуди, від серцевих хвороб, діуретиків, ліків від психічних розладів, наркотичних засобів) підвищує ризик гіпертермії.
Виникненню гіпертермії сприяють:
- підвищена температура та вологість навколишнього середовища;
- високий рівень навантаження;
- тривале перебування в середовищі з високою температурою;
- теплий, синтетичний одяг;
- закритість середовища - діти, які були залишені в зачиненій машині, в яких наявна зміна стану свідомості та підвищена температура тіла, – повинні викликати підозри щодо наявності гіпертермії.
Розрізняють наступні патологічні стани при гіпертермії:
Теплові судоми – незначні м’язові судоми (зазвичай, на нижніх кінцівках та передній стінці живота), температура тіла нормальна.
Теплове виснаження – значне зменшення запасів води та солей в організмі. Призводить до тахікардії, гіпотензії, підвищення температури тіла та судом із вираженим болем. Симптомами є: головний біль, нудота та блювання. Теплове виснаження може перейти в тепловий удар.
Тепловий удар – виникає внаслідок припинення механізмів охолодження тіла (потовиділення) через температурне перевантаження та/або електролітного дисбалансу. Температура тіла постраждалого зазвичай вище 40°С. За відсутності термометра тепловий удар відрізнити від теплового виснаження можна за наявності зміненого стану свідомості.
Теплове синкопе – транзиторна втрата свідомості зі спонтанним її відновленням унаслідок впливу теплого середовища. 5. Тепловий набряк – набрякання кінцівок внаслідок накопичення рідини.
Симптоми гіпотермії:
- судоми;
- головний біль;
- нудота;
- слабкість;
- зміна свідомості (сплутана, кома тощо).
- зміна вітальних показників: температура тіла зазвичай, > 40°С; шкіра червона, гаряча, суха або волога, є ознаки сонячних опіків ІІІ ст., можуть бути ознаки поганої перфузії/шоку.
Допомога при гіпертермії на догоспітальному етапі
Насамперед, пам’ятайте про безпеку. Огляньте обстановку навколо пацієнта та дайте відповідь на питання – «Чи безпечно вам надавати допомогу? Чи безпечно вам наближатись до пацієнта?». Завжди користуйтесь засобами індивідуального захисту.
Оглядайте пацієнта за алгоритмом АВСДЕ.
Щоб зменшити вплив тепла на постраждалого - перемістіть його в прохолодне середовище і прикрийте від сонця або будь-якого зовнішнього джерела тепла. Зніміть з постраждалого якомога більше одягу (за можливості), розстебніть ремені.
Надайте допомогу, дотримуючись алгоритму АВСДЕ.
А - Забезпечте прохідність дихальних шляхів за принципом «від простого до складного», за потреби – проведіть санацію ВДШ.
В - Якщо сатурація 94% та нижче - подайте додатковий кисень до досягнення сатурації 95-98%.
С - Забезпечте в/в чи в/к доступ. Якщо є ознаки теплового удару, гіпоперфузії - налагодьте в/в доступ катетером № 16-18, або в/к доступ та введіть болюсно прохолодні (кімнатної температури) інфузійні розчини об’ємом 20 мл/кг і зменшіть до 10 мл/кг/год після стабілізації показників життєдіяльності.
Д – Відкорегуйте рівень глюкози (за потреби)
Е – Якщо ви діагностували у постраждалого інші невідкладні стани, – лікуйте їх, дотримуючийсь відповідних протоколів .
Якщо постраждалий притомний, – дайте йому випити невеликими ковтками прохолодні рідини.
Якщо температура тіла > 40°С або змінений стан свідомості, – розпочніть активне охолодження - занурте в прохолодну ванну.
Якщо з’явилось тремтіння під час охолодження, якомога швидше введіть:
Діазепам – для дорослих - 2 мг в/в; можна ввести повторно один раз через 5 хв;
дітям - 0,1 мг/кг в/в (одноразова max доза = 2,5 мг), можна ввести одноразово повторно; загальна max доза = 5 мг для в/в або в/м введення або 0,5 мг/кг per rectum (одноразова max доза = 10 мг).
Якщо діазепаму немає, можна ввести лоразепам - для дорослих - 1 мг в/в або в/к; можливе повторне введення (один раз) через 5 хв; для внутрішньом’язового введення доза складає 2 мг, повторне введення (один раз) можливе через 10 хв;
для дітей - 0,1 мг/кг в/в або в/к, в/м (одноразова max = 1 мг) доза.
Уражену ділянку шкіри необхідно продовжувати зрошувати водою та одночасним обдувати постраждалого. Можна застосувати пакети з льодом, приклавши їх до тулуба, проте цей спосіб охолодження не такий ефективний, як випаровування.
Не варто застосовувати вологий одяг, оскільки він здатен утримувати тепло і сповільняти охолодження шляхом випаровування. Охолоджувати постраждалого необхідно до того часу, поки температура тіла не стане нижчою за 39°С і нормалізується стан свідомості.
Допоки пацієнт не буде доставлений до лікувального закладу, необхідно контролювати та перевіряти основні вітальні показники:
• кожні 15 хв. – якщо він знаходиться в стабільному стані;
• кожні 5 хв. – якщо він знаходиться у нестабільному стані або стан пацієнта змінюється.