Сьогодні виповнюється 150 років з дня народження Філатова Володимира Петровича

Володимир Петрович Філатов  являється автором понад 430 наукових праць із проблем офтальмології, загальної та тканинної терапії. Він запропонував і впровадив оригінальний метод відновлювальної хірургії (пластика на круглому стеблі, так зване філатовське стебло; 1917), який набув поширення в багатьох країнах світу. Розробив і практично розв’язав проблему трансплантації рогівки, удосконалив техніку цієї операції. Філатов сконструював спеціальний інструментарій та вперше широко впровадив (1931) застосування консервованої трупної рогівки як матеріалу для пересаджування. Створив учення про біогенні стимулятори, що стало основою принципово нового методу лікування — тканинної терапії, успішно працював над проблемами офтальмохірургії, лікування глаукоми, трахоми тощо; був організатором першого у світі протиглаукомного диспансеру.

Володимир Петрович являвся засновником (1946) та редактором "Офтальмологічного журналу", тривалий час очолював товариство офтальмологів України.

Володи́мир Петро́вич Філа́тов народився 27 лютого 1875 року в с. Михайлівка, Протасівська волость, Саранський повіт, Пензенська губернія, Російської імперії у родині земського лікаря Петра Федоровича Філатова. Можливо саме батько, працюючи у земській лікарні, пробудив у синові любов до медицини. У 1882 році разом з родиною Володимир переїхав до Симбірська (нині Ульяновськ), де у 1892 році закінчив Симбірську класичну гімназію. Володимир був особистістю неординарною та багатогранною. Писав вірші та картини, займався музикою та філософією, володів кількома іноземними мовами. Улюбленим заняттям молодого чоловіка на літніх канікулах був живопис і поезія, але він вирішив присвятити себе медицині, а саме офтальмології. Вважається, що Філатов вибрав галузь медицини, коли якось побачив сліпого чоловіка, який йшов із паличкою та простукував нею свій шлях. Філатов був настільки вражений , що інстинктивно вигукнув: «Кожна людина повинна бачити сонце!». Згодом ця фраза стала девізом інституту, який відкрив в Одесі науковець. І це визначило його шлях у майбутньому - він вступив до медичного факультету Імператорського московського університету.

По закінченню університету з відзнакою у 1897 році, за пропозицією Адріана Крюкова, Володимир Петрович деякий час працював ординатором університетської очної клініки (у 1897—1902 роках), а з 1899 року по 1905 рік Філатов працював ординатором московської очної лікарні. 

У 1903 році на запрошення професора Сергія Головіна Володимир Петрович переїзджає до Одеси, де починає працювати ординатором у клініці при Одеському університеті.

Двір будинку Шемякіна, де жив Філатов з 1915 року по 1941 рік 

Лікарня медичного факультету Одеського університету (нині самостійний ВНЗ — Одеський національний медичний університет

 

Згодом Володимир Петрович стає асистентом кафедри, а у 1908 році захистив, присвячену батьку, докторську дисертацію на тему «Вчення про клітинні отрути в офтальмології». Це велике дослідження, більш ніж на 400 сторінок було присвячене  цитотоксичним сироваткам.

 В 1911 очолює каферду очних хвороб Одеського університету, якою і керував до своєї смерті в 1956 році. Окрім того, вже будучи професором, Філатов був беззмінним головою Одеського офтальмологічного товариства, де неодноразово виступав з доповідями, впливаючи на наукову думку місцевих окулістів. Вже як професор Володимир Петрович приділяв багато уваги викладанню очних хвороб студентам і практикуючим лікарям. Він ретельно готувався до лекцій, сам малював плакати, таблиці та схеми для кращого їхнього сприйняття.

 У 1914 році Володимир Петрович винайшов (а у 1917 році опублікував) ефективний метод та спосіб пластики за допомогою круглого стебла, який виявився найціннішим внеском у сучасну відновну хірургію та здобув широке визнання хірургів як «філатовське кругле стебло». За допомогою методу круглого стебла, запропонованого ним для пластичних операцій відновлювальної хірургії, було позбавлено від страждань безліч людей.

 Він вперше у світі 6 травня 1931 року використав рогівку трупного ока, збереженого в умовах зниженої температури, під час операції пересадки і цим розв'язав проблему матеріалу для кератопластики. Він розробив засіб консервації рогівки у вологій камері при температурі +4°С. Володимир Петрович вдосконалив техніку операції часткової наскрізної кератопластики, що поліпшило доступ для виконання. Кератопластика перестала бути клінічним експериментом і стала дієвим засобом повернення зору сліпим з більмами. Вирішення проблеми донорської рогівки поклало початок широкому впровадженню кератопластики у практику та принесло Володимиру Петровичу величезну популярність.

1933 року було проведено дослідження лікувальних властивостей при зниженій температурі тканин та біогенних стимуляторів, які були піддані консервації. Це стало основою для створення дослідником нового методу лікувальної медицини — тканинної терапії, яка згодом дістала широке впровадження у практику охорони здоров'я та ветеринарії.

У середині 1930-х років стара клініка очних хвороб медичного інституту не могла вже обслуговувати хворих, які приїжджали з різних куточків країни, а маленька лабораторія не могла вмістити всіх працівників. Окрім того широкий розвиток досліджень та робіт із проблем офтальмології вимагав розширення клінічної та лабораторної бази. Тому з ініціативи Володимира Петровича 1936 року  був організований Інститут експериментальної офтальмології (нині Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова ), який він і очолював з 1936 року до самої смерті.

Володимир Петрович отримав визнання по всьому світу, чергу на прийом займали ще з вечора попереднього дня. Для консультацій з найважчими хворими доктор виділяв кілька годин три рази на тиждень. За словами його учнів, навіть безнадійним хворим він ніколи не казав «Ні», стверджуючи, що відбирати віру у хворого — великий гріх. Тому постійно казав: «…може бути, адже наука розвивається». Вважаючи, що офтальмолог, який не володіє скальпелем, не може бути добрим фахівцем, Володимир Петрович приділяв багато уваги хірургічній підготовці своїх учнів. Майстерно виконуючи найбільш складні й тонкі очні операції, він щодня передавав свої навички учням. За півстоліття діяльності Філатова ним особисто було проведено кілька тисяч операцій.

Володимр Петрович написав близько 460-ти наукових праць та монографій. Першим великим його відкриттям був метод пластики на круглому стеблі, який завоював всесвітнє визнання. Полягає цей метод у тому, що при пластичній операції створюється «стебло» зі шкіри, живий шкірний клапоть та пересаджується на пошкоджену частину тіла.

А найбільшим досягненням науковця вважається розроблений ним новий метод лікування — тканинна терапія. Він полягає у тому, що шматки тканини, відокремлені від людського тіла, а також листя рослин, особливо алое, збережені в умовах, які є несприятливими для існування (тканини на холоді, листя у темряві), але не вбивають їх, піддаються біохімічній перебудові. Вона супроводжується накопиченням у цих тканинах особливих речовин (біогенних стимуляторів), які мають лікувальні властивості. Тканинна терапія ефективно допомагає у боротьбі з різними хворобами очей, у боротьбі зі шкірними, внутрішніми, нервовими та іншими захворюваннями.

Останні роки життя Володимир Філатов провів у квартирі на Пролетарському бульварі (нині Французький бульвар). Помер Володимир Петрович Філатов 30 жовтня 1956 року від крововиливу у мозок. Похований на Другому Християнському цвинтарі м.Одеси)

За наукові та лікарські досягнення Володимир Петрович був удостоєний численних високих державних нагород і звань.

Марка 1962 року	Меморіальна дошка, присвячена Філатову	Погруддя на Алеї вчених медичної академії у місті Дніпро	Монета на честь 130-річчя з дня народження (реверс), викарбувана НБУ 2005 року	Монета на честь 130-річчя з дня народження (аверс), викарбувана НБУ 2005 року