Психологія тероризму: як виникає екстремізм і що з ним робити

Психологія тероризму: як виникає екстремізм і що з цим робити

Тероризм зазвичай розглядається як політичне чи безпекове явище, однак його корені часто лежать глибше — у сфері людської психіки, соціальної взаємодії та ідентичності. Психологія тероризму — це напрям, що досліджує, чому окремі особи або групи обирають шлях насильства як засіб досягнення цілей, які вони вважають справедливими або необхідними.

 

Що таке тероризм з психологічної точки зору?

У науковому дискурсі немає єдиного визначення тероризму, однак більшість підходів підкреслюють наявність таких елементів:

1. використання насильства або загрози насильства
2. політична, ідеологічна або релігійна мотивація
3. вплив на широку аудиторію через створення страху
4. відсутність чіткої фронтальної лінії (наприклад, як у класичній війні)

Психологічно тероризм часто розглядають як радикальну реакцію на фрустрацію, приниження, несправедливість або травму, що призводить до спроби «виправити» ситуацію через крайні засоби.

 

Як формується терорист? Не про “монстрів”, а про процес

Популярний міф — що терористами стають «психопати» або «маніяки». Насправді більшість терористів не мають психіатричних діагнозів. Їх дії — не про божевілля, а про поступову радикалізацію, яку можна поділити на кілька стадій:

1. Почуття ізоляції та несправедливості
Людина починає відчувати, що її особисті або групові права порушуються, що суспільство її не визнає.

2. Пошук пояснення та групової ідентичності
Зазвичай з’являється ідеологія, яка раціоналізує ці почуття: «нас пригнічують», «ми мусимо дати відсіч».

3. Дегуманізація “ворога”
Інші групи починають сприйматися як зло, що заслуговує на покарання. Це дозволяє виправдати насильство.

4. Готовність до дії
Людина приймає переконання, що тільки через насильство можливо змінити ситуацію. Її поведінка починає визначатися ідеологією, а не мораллю.

 

Психологічні мотиви, які штовхають до тероризму

1. Потреба у значущості
Людина хоче почуватися важливою, бути частиною “великої місії”. Терористичні організації дають відчуття місії, слави, героїзму.

2. Ідентичність та групова лояльність
Тотальна ідентифікація з групою — релігійною, національною, етнічною — формує «ми проти них». Це може призводити до радикальних дій в ім’я захисту “своїх”.

3. Ретравматизація та гнів
Особливо у людей, які пережили насильство (війни, репресії, біженство), формується гнів і бажання помсти.

4. Соціальне середовище
Радикальні ідеї часто поширюються через близьке оточення: друзів, сім’ю, інтернет-групи. Вони стають новою “нормою”.

 

Тероризм і травма: двосторонній зв’язок

Психологічна травма не лише є наслідком тероризму, а й часто — його причиною. Досвід приниження, втрата близьких, депривація та безпорадність — усе це може штовхати людину до радикальних поглядів. У свою чергу, теракти залишають глибокі психотравми у жертв, свідків та навіть виконавців.
Психологія тероризму дозволяє зрозуміти, що насильство — не завжди наслідок жорстокості чи божевілля. Часто це результат глибоких внутрішніх і соціальних конфліктів, які можна передбачити й, за умови правильного підходу, навіть запобігти. Розуміння процесу радикалізації — ключ до формування безпечного суспільства, де замість ненависті панують підтримка, діалог і визнання людської гідності.