11 фактів про седацію в стоматологічній практиці

Факт 1

Спостереження та супровід пацієнтів перед, під час та після седації та загальної анестезії проводять в ЗОЗ, в яких надають спеціалізовану стоматологічну медичну допомогу та фізичними особами-підприємцями, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Факт 2

В стоматологічній клініці, в якій надають анестезіологічний супровід лікування, обов’язково має бути:

 сертифікований лікар-анестезіолог (дитячий анестезіолог)

 спеціальне обладнання

 документи (протоколи надання допомоги, інформована згоди пацієнта, анкета пацієнта)

 маршрут пацієнта

Факт 3

При зборі анамнезу перед седацією необхідно вияснити наступні дані:

 наявність алергії (усіх видів, а не лише алергії на лікарські засоби та продукти харчування) та які вона мала прояви раніше; наявність побічної дії на лікарські засоби;

 які лікарські (наркотичні) засоби пацієнт отримував раніше – дози, шлях введення, місце введення;

 наявність супутньої патології – хронічних захворювань, фізичних аномалій, неврологічних порушень, ожиріння, хропіння або синдрому апное уві сні, нестабільності шийного відділу хребта при синдромі Дауна, синдромі Марфана, скелетної дисплазії та інших захворювань;

 вагітність – через підвищений ризик виникнення побічних ефектів переважної частини седативних та знеболюючих засобів на плід;

 для дітей – недоношеність в анамнезі через підвищений ризик розвитку стенозу підгортанного каналу та схильність до апное після седації;

 наявність ускладнень після анестезії в членів сім’ї;

 анамнез розладів дихання уві сні та обструктивного апное недоношених

Факт 4

Обстеження перед седацією у дітей без супутньої патології включає виконання загального аналізу крові з формулою, проведення ЕКГ та/чи УЗД дослідження серця (особливо, якщо подібні обстеження раніше не проводились).

Обстеження у дорослих перед проведенням седації включає:

 виконання лабораторних досліджень – ЗАК з формулою, коагулограма, біохімічне обстеження крові (калій, натрій, кальцій, сечовина, креатинін, загальний білірубін, цукор, АЛТ, АСТ (особливо у літніх осіб, а також у тих, хто має хронічні захворювання печінки, нирок або клінічно-значимі відхилення в аналізах в анамнезі));

 ЕКГ/УЗД серця

 за потреби призначають аналіз крові на гепатит В, гепатит С, ВІЛ

Факт 5

Перед проведенням процедури седації необхідно належним чином оформити анкету-опитувальник. Документ заповнюють дорослі пацієнти, батьки/законні представники дитини. В анкету необхідно внести дані про стан здоров’я пацієнта – перенесені оперативні втручання, наявність захворювань серцево-судинної системи, дихальної системи, хвороб печінки, нирок, схильність до кровотеч, стан нервової системи та опорно-рухового апарату. До анкети слід внести дані про наявність туберкульозу, епілепсії, цукрового діабету, бронхіальної астми у батьків та родичів.

Факт 6

Під час седації показане використання засобів фіксації пацієнта. Це дозволяє забезпечити зручне положення аби профілактувати розвиток плекситів та пролежнів; оптимальне положення голови дозволяє попередити обструкцію верхніх дихальних шляхів.

Факт 7

При проведенні седації метод контролю прохідності дихальних шляхів обирає лікар-анестезіолог з огляду на потреби лікаря-стоматолога, технічного оснащення, навичок та індивідуального досвіду лікаря-анестезіолога. В разі, якщо передбачається проведення тривалого наркозу у дітей (понад 45 хвилин), рекомендоване проведення інтубації трахеї.

Факт 8

При проведенні седації/аналгезії закисом азоту/киснем (N2O/O2) концентрація закису азоту зазвичай не повинна перевищувати 50%, що дасть змогу зменшити частоту виникнення побічних ефектів; якщо концентрація закису азоту перевищує 60%, у пацієнтів може розвинутися атаксія, запаморочення, дисфорія, підвищена сонливість; після припинення подачі закису азоту слід налагодити подачу 100% кисню впродовж 5 хвилин допоки пацієнт не повернеться до початкового стану; подачу кисню можна продовжити пацієнтам, які відчувають післяопераційну нудоту та блювання при тривалому впливі N2O/O2.

Факт 9

Слід налагодити ефективний моніторинг стану седованого пацієнта – ЕКГ-моніторинг, пульсоксиметрію, визначення ЧСС, АТ, ЧД, капнографію. При мінімальній та помірній седації стан пацієнта переоцінюємо кожні 10 хв до моменту його прокидання, та через більші проміжки часу після прокидання. При глибокій седації та загальній анестезії моніторинг стану переоцінюємо кожні 5 хвилин до прокидання пацієнта, а надалі можна збільшити проміжки до 10-15 хвилин.

Факт 10

При проведенні седації лікар має бути готовим до можливого розвитку ускладнень – апное, ларингоспазму, обструкції дихальних шляхів. Анестезіологічна бригада повинна вміти провести відновлення прохідності ДШ, скористатись відсмоктувачем, налагодити дихання з позитивним тиском та провести вентиляцію з допомогою дихального мішка якщо пацієнт знаходиться в стані глибокої седації.

Факт 11

Пацієнта можна виписати після амбулаторної седації/загальної анестезії в разі, якщо - функція серцево-судинної системи збережена, прохідність ДШ забезпечена; пацієнт контактний, може розмовляти (відповідно віку); рефлекси збережені; пацієнт може сидіти без сторонньої допомоги (якщо відповідає віку); в пацієнта адекватна гідратація; видалений внутрішньовенний катетер, місце ін’єкції перевірено, відсутні місцеві ускладнення.

Перед випискою пацієнту необхідно надати письмові рекомендації; контактні номери телефонів для екстреного зв’язку з лікуючим лікарем. Повинен бути присутній дорослий (повнолітній) супроводжуючий, який відповідатиме за стан пацієнта протягом наступної доби.