ПЕРШЕ ЩЕПЛЕННЯ ВІД НАТУРАЛЬНОЇ ВІСПИ: РЕВОЛЮЦІЯ В МЕДИЦИНІ ТА ПОЧАТОК ЕПОХИ ВАКЦИНАЦІЇ

Натуральна віспа: страх і смерть протягом століть

Натуральна віспа (variola vera) — це надзвичайно заразне і смертоносне вірусне захворювання, відоме ще з античних часів. Археологічні знахідки свідчать, що ще єгипетські мумії несли на собі сліди цієї хвороби. У середньовіччі та ранньомодерні часи віспа була не лише причиною масової смертності (30–40%), а й основною причиною інвалідизації, зокрема сліпоти та спотворення обличчя через рубці.

До відкриття вакцинації у XVIII столітті основним способом профілактики було варіювання — введення здоровим людям матеріалу з пухирів хворих. Хоча це часто призводило до розвитку легкої форми віспи, нерідко закінчувалося важкими ускладненнями або смертю. Незважаючи на ризики, варіювання застосовувалося в Азії, на Близькому Сході, а згодом і в Європі.

Едвард Дженнер: лікар-новатор із глибокими спостереженнями

Едвард Дженнер (1749–1823) — лікар із британського містечка Берклі, що мав добру практику та живу цікавість до природи і медицини. Спостерігаючи за доярками у сільській місцевості, він помітив цікаву закономірність: жінки, які перенесли коров’ячу віспу (легке, нешкідливе для людини захворювання, викликане схожим вірусом), ніколи не хворіли на натуральну.

Це спостереження наштовхнуло його на сміливу ідею — використати ослаблений збудник (вірус коров’ячої віспи), щоб захистити людину від смертельної натуральної віспи.

14 травня 1796 року — перше щеплення в історії

Цього дня Дженнер взяв матеріал із пухиря на руці доярки Сари Нелмс, яка хворіла на коров’ячу віспу, і ввів його восьмирічному хлопчику — синові садівника, Джеймсу Фіппсу. Через кілька днів хлопчик захворів на легку форму хвороби, але швидко одужав.

Пізніше, через кілька тижнів, Дженнер навмисно ввів йому матеріал із натуральної віспи — і хлопчик не захворів. Це стало науковим підтвердженням дієвості нового методу профілактики.

Реакція суспільства та наукової спільноти

Хоча метод Дженнера спочатку викликав скептицизм і навіть насмішки (деякі священики називали це “гріхом”, а сатирики зображали людей з коров’ячими рогами після щеплення), вже за кілька десятиліть вакцинація стала стандартом у багатьох країнах Європи та світу.

Дженнер не запатентував своє відкриття — він вважав, що вакцина має бути доступною для всіх. Уряд Британії пізніше нагородив його фінансовою допомогою за внесок у громадське здоров’я.

Розвиток вакцинації у світі

Слово вакцина (від лат. vacca — корова) стало загальновживаним завдяки саме цій події. У XIX–XX століттях на основі відкриття Дженнера з’явилися інші вакцини — проти сказу (Пастер), дифтерії, поліомієліту, туберкульозу тощо.

У 1967 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про глобальну кампанію з ліквідації натуральної віспи. Завдяки масовій вакцинації, у 1980 році ВООЗ офіційно оголосила про повне викорінення натуральної віспи — перше і поки що єдине інфекційне захворювання, яке було ліквідоване людством.

Значення першого щеплення сьогодні

Історія першої вакцинації стала основою сучасної профілактичної медицини. Завдяки вакцинації щороку вдається врятувати понад 3 мільйони людей у всьому світі від хвороб, які колись були смертельними. Пандемія COVID-19 ще раз нагадала людству про значення вакцин як одного з найпотужніших інструментів захисту громадського здоров’я.

Висновок

Перше щеплення від натуральної віспи — це не просто епізод із медичної історії, а справжній поворотний момент у боротьбі людства з хворобами. Відкриття Едварда Дженнера змінило уявлення про хворобу, профілактику і медицину загалом. Воно дало людству нову надію — на життя без епідемій і без страху. І хоча боротьба з інфекційними хворобами триває, саме завдяки тому експерименту 14 травня 1796 року ми маємо шанс на безпечніше і здоровіше майбутнє.