Центральний венозний катетер: що важливо знати з рекомендацій ВООЗ 2026

Центральний венозний катетер — це важливий інструмент у сучасній медицині. Він потрібний для введення лікарських засобів, інфузійної терапії, парентерального харчування, моніторингу, забору крові та лікування пацієнтів у складних клінічних станах.
Але ЦВК — це не просто “ще один катетер”. Це інвазивний пристрій, який має прямий зв’язок із центральним венозним руслом. Тому помилки під час встановлення, догляду або використання можуть призводити до серйозних ускладнень, зокрема інфекцій кровотоку, тромбозу, оклюзії катетера та потреби в його передчасній заміні.
1. Стерильна техніка — не формальність, а основа безпеки
Під час встановлення центрального венозного катетера потрібно суворо дотримуватися стерильної техніки.
Йдеться не лише про стерильні рукавички. Для встановлення ЦВК рекомендовані максимальні стерильні бар’єрні заходи:
маска, шапочка, стерильний халат, стерильні рукавички та велике стерильне покриття пацієнта.
Це той випадок, коли “і так зійде” не зійде. Центральний катетер — це прямий шлях до великих судин, тому ціна порушення асептики може бути дуже високою. 

2. Антисептика шкіри: перевага за спиртовим хлоргексидином
Для обробки шкіри перед встановленням ЦВК перевага надається спиртовому розчину хлоргексидину 1–2%.
Таке формулювання важливе: саме спиртовий розчин, а не просто будь-який хлоргексидин. За наявними доказами, спиртовий хлоргексидин має переваги порівняно з водним хлоргексидином, йодними антисептиками або спиртом окремо.
Практичний висновок простий: антисептика шкіри має бути стандартизованою, правильно виконаною і відповідати локальним протоколам закладу.

3. Планова зміна пов’язок: не треба змінювати “занадто часто просто так”
Планова зміна пов’язки навколо місця встановлення ЦВК не повинна виконуватися надмірно часто без потреби.
У рекомендаціях акцентується, що інтервал між плановими змінами пов’язки має бути не менше 3 діб. Але це не означає, що пов’язку не можна змінити раніше.
Її потрібно змінити раніше, якщо вона:
забруднилася;

відклеїлася;

стала вологою;

втратила герметичність;

є підозра на проблему в ділянці катетера.
Тобто правило просте: не чіпати без потреби, але реагувати одразу, якщо пов’язка вже не виконує свою функцію.

4. Lock-off flushing: фізіологічний розчин має перевагу над гепаринізованим
Lock-off flushing — це заповнення просвіту катетера невеликим об’ємом розчину після завершення його використання, коли катетер тимчасово не застосовується.
За рекомендаціями ВООЗ, для рутинного lock-off flushing перевага надається стерильному фізіологічному розчину, а не гепаринізованому розчину. Це важливо, тому що такий підхід дозволяє уникати ризиків, пов’язаних із гепарином, зокрема небажаних реакцій або помилок дозування.
Водночас у конкретних клінічних ситуаціях рішення має відповідати локальному протоколу, типу катетера та стану пацієнта.

5. Інфузійні системи для стандартних розчинів: можна змінювати кожні 7 діб
Один із практично важливих акцентів — інтервал заміни інфузійних систем.
Для стандартних внутрішньовенних розчинів інфузійну систему рекомендовано змінювати кожні 7 діб, а не кожні 2–4 доби.
Це важливо і для безпеки пацієнта, і для раціонального використання ресурсів. Але тут є критично важливе “але”.
Це правило не можна автоматично переносити на всі інфузії.

6. Парентеральне харчування, ліпіди, кров: окрема логіка заміни систем
Після введення парентерального харчування або ліпідних емульсій інфузійні системи потребують регулярної заміни відповідно до вимог безпеки.
Так само окремих правил потребують системи після введення крові та компонентів крові, а також ситуації, коли система була забруднена, роз’єднана або виникли сумніви щодо її стерильності.
Тобто фраза “систему можна міняти кожні 7 діб” правильна лише тоді, коли ми говоримо про стандартні внутрішньовенні розчини й немає додаткових факторів ризику.

7. Вибір місця венозного доступу: не тільки “де менше інфекцій”
Вибір місця встановлення ЦВК має враховувати не лише ризик інфекції, а й механічні ускладнення, анатомію пацієнта, клінічний стан, коагуляційний статус, потребу в терміновому доступі та досвід оператора.
За відсутності протипоказань підключичний доступ може мати перевагу з погляду інфекційних ускладнень. Але це не означає, що він завжди найкращий для кожного пацієнта.
Наприклад, при порушеннях згортання крові або високому ризику кровотечі стегновий доступ у певних ситуаціях може бути більш контрольованим, оскільки ділянка краще піддається компресії.
Тому правильніше говорити не “завжди підключична”, а:
обираємо доступ індивідуально, з урахуванням інфекційних і механічних ризиків.

8. Вибір катетера: якщо можна — менше просвітів
За відсутності спеціальних показань перевага надається одноканальному катетеру над багатоканальним.
Логіка проста: чим більше просвітів і маніпуляцій із катетером, тим більше потенційних точок ризику. Багатоканальний катетер потрібний тоді, коли для цього є клінічне обґрунтування: несумісні препарати, потреба в кількох одночасних інфузіях, специфічний моніторинг тощо.
Але якщо клінічна задача вирішується одноканальним катетером — не варто ставити складніший пристрій “про всяк випадок”.

9. Профілактичні внутрішньовенні антибіотики перед встановленням ЦВК не рекомендовані
Рутинне введення профілактичних внутрішньовенних антибіотиків перед встановленням центрального венозного катетера не рекомендується.
Профілактика інфекцій ЦВК — це не “дати антибіотик на всяк випадок”. Це насамперед:
гігієна рук;

стерильна техніка;

правильна антисептика шкіри;

бар’єрний захист;

навчений персонал;

стандартизовані процедури;

контроль виконання.

10. Антимікробні lock-розчини для короткострокових ЦВК не використовують рутинно
Для короткострокових центральних венозних катетерів не рекомендується рутинне застосування антимікробних lock-розчинів з профілактичною метою.
Це не означає, що такі підходи взагалі ніколи не застосовуються в медицині. Але для короткострокових ЦВК їх не варто використовувати як стандартну профілактичну практику без спеціальних показань.

11. Рутинна заміна ЦВК “за календарем” не рекомендована
Центральний венозний катетер не потрібно рутинно замінювати через певний проміжок часу, якщо немає клінічних показань.
Іншими словами: сам факт, що катетер “стоїть уже кілька днів”, не є автоматичною причиною для заміни.
Показаннями до перегляду потреби в катетері можуть бути:
ознаки інфекції, порушення функції катетера, підозра на ускладнення, відсутність подальшої потреби в центральному доступі або інші клінічні причини.
Головне правило: щоденно оцінювати, чи ЦВК ще потрібен пацієнту. Якщо не потрібен — його слід видалити.

Коротко про головне
Рекомендації ВООЗ 2026 року ще раз підкреслюють: безпечне використання центрального венозного катетера — це не одна дія, а ціла система.
Важливо не лише правильно встановити ЦВК, а й правильно доглядати за ним, мінімізувати зайві маніпуляції, своєчасно змінювати пов’язки та інфузійні системи, не використовувати зайві препарати “про всяк випадок” і щодня оцінювати потребу в катетері.
Особливо варто запам’ятати:
⇒стерильна техніка та максимальний бар’єрний захист — обов’язкові;
⇒для знезараження шкіри перевага надається спиртовому хлоргексидину 1–2%;
⇒ля стандартних внутрішньовенних розчинів інфузійні системи можуть змінюватися кожні 7 діб;
⇒для lock-off flushing перевага надається фізіологічному розчину;
⇒ЦВК не потрібно змінювати рутинно без клінічних показань.
Центральний венозний катетер рятує життя, але тільки тоді, коли з ним працюють грамотно. Тут стара школа “стерильність понад усе” не застаріла — вона просто отримала нові докази й сучасні уточнення.