Екстрена медична допомога - чи була вона в первісному суспільстві?

Історія медицини зазвичай асоціюється з розвитком цивілізацій Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Індії чи Греції. Проте останні археологічні відкриття змушують по-новому поглянути на медичні знання людей кам'яного віку.

Тривалий час існувала думка, що первісні люди могли лише доглядати за пораненими та використовувати примітивні рослинні засоби. Однак сучасні дослідження доводять, що рівень їхніх практичних знань був значно вищим.

Особливий інтерес викликає відкриття, опубліковане у 2022 році в журналі Nature. Археологи виявили на острові Борнео скелет людини віком близько 31 тисячі років, якій у дитячому віці була виконана ампутація нижньої частини лівої ноги. Найдивовижніше те, що пацієнт не лише пережив операцію, а й прожив після неї ще приблизно шість-дев'ять років. Це відкриття стало найдавнішим відомим доказом успішного хірургічного втручання в історії людства.

Подібні знахідки дозволяють припустити, що первісні люди володіли певними навичками надання допомоги при невідкладних станах, які виникали під час полювання, міжплемінних конфліктів або нещасних випадків.

Які невідкладні стани зустрічалися у первісних людей?

Життя мисливців-збирачів було надзвичайно небезпечним. Щодня люди ризикували отримати серйозні травми впавши зі скелі або дерева, полюючи на велику тварину, поранившись кам'яними або кістяними знаряддями, обпікшись вогнем, переохолодившись, утопившись, зазнавши укусу хижаків.

Археологічні дослідження кісток людей палеоліту демонструють численні сліди переломів, травм черепа, ушкоджень кінцівок та хребта. При цьому багато таких ушкоджень мають ознаки загоєння, що свідчить про виживання постраждалих після травми та тривалий догляд за ними.

Чи вміли первісні люди зупиняти кровотечу? 

Одним із найважливіших завдань при тяжкій травмі є зупинка кровотечі. Без цього навіть відносно невелике ушкодження могло стати смертельним.

Прямих археологічних доказів способів гемостазу не збереглося, однак дослідники припускають, що первісні люди могли використовувати:

• притискання рани руками;
• накладання тугих пов'язок із шкір тварин;
• використання рослинних волокон;
• застосування моху або сухого листя як перев'язувального матеріалу.

Деякі рослини мають природні кровоспинні властивості. Ймовірно, багатовіковий досвід дозволяв людям помічати, які трави прискорюють зупинку кровотечі та загоєння ран.

Це припущення підтверджується тим фактом, що поруч з місцями стоянок первісних людей знаходили рештки рослин, які мають лікувальні властивості, проте не є смачними чи поживними, щоб їх можна було використовувати в їжу. 

Лікування ран

Поранення були надзвичайно поширеним явищем. Особливу небезпеку становили інфекції, адже антибіотиків у той час не існувало.

Для очищення ран могли використовуватися:

• вода з річок або джерел;
• настої лікарських рослин;
• деревна смола;
• попіл;
• мед диких бджіл.

Багато сучасних природних антисептиків були доступні й первісним людям. Наприклад, смоли хвойних дерев містять речовини з антибактеріальними властивостями, а мед здатний пригнічувати ріст мікроорганізмів.

Імовірно, накопичення практичного досвіду дозволило нашим предкам визначити найбільш ефективні засоби для лікування ран та профілактики інфекційних ускладнень.

Допомога при переломах

Одним із найбільш переконливих доказів існування медичної допомоги в доісторичні часи є численні знахідки добре зрощених переломів.

Археологи регулярно знаходять скелети людей, які пережили переломи стегнової чи плечової кістки, травми таза та хребта.

Особливо показовими є переломи стегна. Без сторонньої допомоги людина з такою травмою практично не могла б пересуватися, полювати або добувати їжу. Проте деякі постраждалі жили ще багато років після отримання травми.

Це свідчить про те, що первісні громади доглядали за хворими, забезпечували їх їжею, обмежували рух ушкодженої кінцівки, аби вона могла зростись.

Звісно, до наших днів аж ніяк не могли дійти рештки примітивних шин чи бинтів, але те, що люди могли ще довго жити після травмування, говорить про те, що такі пристрої використовувались.

Те ж можна сказати і про людей, які перенесли трепанацію черепа та вижили після цього і ще тривалий час жили. А випадків таких чимало – загалом біля 1500 прикладів виявлено в доісторичних археологічних знахідках. Найдавніший виявлений випадок успішної трепанації датований 7300-6220 рр. до н.е. та виявлений біля населеного пункту Василівка на території України.

Загоєний випадок подвійної трепанації встановлений на території Італії та датований 3 тис. рр. до н.е.

Ампутація як приклад складної невідкладної допомоги

В межах 7 тис. років тому була проведена найдавніша ампутація лівої руки після якої людина вижила. Рештки її знайшли в неолітичному комплексі Бут’є- Буланкур, що на території сучасної Франції.

Найбільш вражаючим прикладом медичних знань кам'яного віку є ампутація кінцівки на Борнео.

Для успішного виконання такого втручання необхідно було:

• знати анатомію ноги;
• уникнути ушкодження великих судин;
• контролювати кровотечу;
• запобігти розвитку інфекції;
• забезпечити тривалий післяопераційний догляд.

Виконання ампутації без сучасних інструментів виглядає майже неймовірним. Проте рівне загоєння кісток і тривале виживання пацієнта свідчать про високий рівень практичних навичок виконавців.

Дослідники припускають, що причиною операції могла бути тяжка травма або інфекція, яка загрожувала життю дитини. У такому випадку ампутація фактично виконувала роль невідкладного життєрятівного втручання.

Знеболення та використання лікарських рослин

Багато рослин містять речовини з аналгетичними властивостями. Первісні люди постійно взаємодіяли з природним середовищем і добре знали властивості рослин.

Кора деяких дерев, коріння лікарських рослин та листя допомагали зменшити біль та пережити травму. Дослідження зубного каменя підтверджують цю здогадку, адже хімічний аналіз підтверджує наявність в ньому мікрочастинок рослинного походження з лікувальними властивостями. Ці рослини люди точно не могли використовувати як харчовий продукт через їх неїстівні властивості.

Хоча прямих доказів застосування конкретних знеболювальних засобів майже немає, успішне проведення ампутації або інших болючих процедур без хоча б часткового контролю болю виглядає малоймовірним.

 

Соціальний аспект надання допомоги

І ще на один момент звертають увагу сучасні дослідники - первісні люди змогли вижити не лише завдяки інструментам або зброї, але й завдяки здатності до співпраці. Отож, вони розподіляли обов'язки: хтось надавав допомогу травмованому на місці та доставляв його до житла, хтось надавав йому кваліфікованішу допомогу, хтось годував та доглядав травмованого, хтось передавав медичні знання між поколіннями.

Саме розвиток соціальних зв'язків зробив можливим виживання людей із тяжкими травмами, які без підтримки громади були б приречені.