Загострення бронхіальної астми – що рекомендує GINA 2026
Бронхіальна астма залишається одним із найпоширеніших хронічних захворювань органів дихання у світі. Незважаючи на значні успіхи у лікуванні, загострення астми продовжують бути частою причиною звернення за невідкладною допомогою, госпіталізації та навіть смерті пацієнтів. Саме тому останні рекомендації Global Initiative for Asthma (GINA) приділяють особливу увагу ранньому розпізнаванню загострень, своєчасному початку лікування та правильному використанню інгаляційних пристроїв.
Тому у редакції GINA 2026 року суттєво оновлено підходи до ведення пацієнтів із загостренням астми, включаючи оцінку тяжкості стану, застосування кисневої терапії, використання бронходилататорів та навчання техніці інгаляції.
Сучасне розуміння загострення бронхіальної астми
Під загостренням астми розуміють гостре або підгостре погіршення симптомів захворювання та функції легень, яке виходить за межі звичних для пацієнта коливань стану.
Чим це обумовлено?
Під час загострення:
- посилюється запалення дихальних шляхів;
- наростає бронхоспазм;
- збільшується продукція слизу;
- формується обструкція бронхів.
У рекомендаціях GINA 2026 року представлено стандартизовані алгоритми оцінки пацієнтів із загостренням на первинній ланці та відділеннях невідкладної допомоги. Для кожного рівня тяжкості — легкого, помірного, тяжкого та життєво небезпечного загострення — визначені чіткі критерії оцінки та лікування.
Основою діагностики залишається клінічна оцінка. Лікар звертає увагу на:
- частоту дихання;
- здатність пацієнта говорити цілими реченнями;
- використання допоміжної дихальної мускулатури;
- частоту серцевих скорочень;
- рівень свідомості;
- насичення крові киснем.
Особливе значення сьогодні надається об'єктивному контролю функції легень. Якщо дозволяє стан пацієнта, рекомендується виконати спірометрію або виміряти пікову швидкість видиху як при надходженні, так і перед випискою. Це дозволяє не лише оцінити тяжкість загострення, але й підтвердити діагноз астми.
Киснева терапія лише за показами
Надлишкова оксигенація може бути небажаною для пацієнта. Тому додатковий кисень рекомендується лише при зниженні сатурації нижче 92%. Для більшості дорослих пацієнтів цільовий рівень насичення киснем становить 92–95%. Підтримання вищих показників не покращує результати лікування та може сприяти розвитку небажаних ефектів.
Використання бронходилататорів при загостренні
Β2-агоністи короткої дії залишаються препаратами першої лінії при гострому бронхоспазмі. Проте GINA 2026 наголошує на небезпеці надмірного використання сальбутамолу.
Останні дослідження показали, що передозування β2-агоністів може призводити до розвитку лактацидозу, тахікардії та компенсаторної гіпервентиляції. У таких випадках задишка може помилково сприйматися як погіршення астми, що призводить до ще більшого введення препарату та замкненого патологічного кола. Саме тому сучасні рекомендації пропонують більш помірні дози бронходилататорів та обов'язкову переоцінку стану після початкової інгаляції.
Важливим нововведенням стало включення комбінації інгаляційного кортикостероїду з формотеролом як альтернативи сальбутамолу при легких загостреннях у дорослих, підлітків та дітей шкільного віку. Такий підхід дозволяє одночасно усувати бронхоспазм і впливати на запальний компонент захворювання.
Застосування інгаляційних кортикостероїдів при загостренні
Одним із ключових меседжів GINA останніх років є необхідність лікування не лише симптомів, а й запалення дихальних шляхів. Саме тому препарати, що містять інгаляційні кортикостероїди, сьогодні розглядаються як основа терапії астми практично на всіх етапах лікування.
Після купірування гострого нападу пацієнт повинен бути переведений на режим лікування, який забезпечує постійний контроль запалення та мінімізує ризик повторних загострень. Для більшості дорослих перевага надається схемам із використанням комбінації будесоніду та формотеролу як препарату для базисної терапії та препарату швидкої допомоги одночасно.
Особлива увагу на техніці використання дозованого аерозольного інгалятора
Однією з головних причин неефективного лікування астми є неправильна техніка використання інгалятора. За даними численних досліджень, більше половини пацієнтів припускаються суттєвих помилок під час використання інгаляторів.
GINA 2026 особливо підкреслює необхідність ретельного навчання пацієнтів техніці інгаляції та регулярної перевірки навичок під час кожного візиту до лікаря.
Перед використанням дозованого аерозольного інгалятора необхідно зняти захисний ковпачок та переконатися у чистоті мундштука. Якщо препарат випускається у формі суспензії, інгалятор необхідно енергійно струсити безпосередньо перед кожним натисканням.


Навіть затримка на 30 секунд після струшування може призвести до надходження значно більшої або меншої дози препарату. Саме тому струшування повинно проводитися перед кожною окремою інгаляцією.

Якщо потрібна друга доза препарату, слід знову струсити інгалятор та повторити процедуру.
Використання спейсера
Сучасні рекомендації розглядають спейсер як один із найефективніших способів покращення доставки ліків до легень. Він значно зменшує осідання препарату в ротоглотці та знижує залежність ефективності лікування від координації рухів пацієнта.
При використанні спейсера після натискання на балончик пацієнт може виконати один повільний глибокий вдих із затримкою дихання або декілька спокійних вдихів через камеру. У звичайних умовах перевага надається техніці одного глибокого вдиху із затримкою дихання.
Під час загострення астми часто застосовується методика спокійного дихання через спейсер, оскільки пацієнт не завжди здатний виконати повноцінний глибокий вдих. Саме ця методика сьогодні включена до алгоритмів невідкладної допомоги.
Використання небулайзера
Незважаючи на широке поширення небулайзерної терапії, сучасні рекомендації підкреслюють, що за ефективністю правильно використаний дозований інгалятор зі спейсером часто не поступається небулайзеру навіть при гострому загостренні.
Небулайзер залишається доцільним у випадках тяжкого загострення, коли пацієнт не може координувати вдих із використанням інгалятора або має виражену дихальну недостатність.
Перед процедурою необхідно перевірити справність пристрою та правильно приготувати лікарський розчин. Пацієнт повинен сидіти вертикально. Маска має щільно прилягати до обличчя, а при можливості краще використовувати мундштук, оскільки він забезпечує ефективніше надходження препарату до нижніх дихальних шляхів.
Під час інгаляції необхідно дихати спокійно, через рот. Надто швидке або поверхневе дихання знижує ефективність процедури. Інгаляцію продовжують до повного припинення утворення аерозолю, що зазвичай триває від 5 до 10 хвилин залежно від типу апарата.
Після застосування інгаляційних кортикостероїдів необхідно прополоскати рот чистою водою для профілактики кандидозу та дисфонії.
Навчання пацієнта як невід'ємна частина лікування
GINA 2026 вкотре наголошує, що навіть найсучасніші препарати не забезпечать належного контролю астми без навчання пацієнта. Кожне загострення повинно розглядатися як сигнал для перегляду техніки інгаляції, прихильності до лікування та індивідуального плану дій при астмі.
Після виписки пацієнт має розуміти, які симптоми свідчать про погіршення стану, коли необхідно збільшити обсяг терапії та коли слід негайно звернутися по медичну допомогу. Саме такий підхід дозволяє значно знизити ризик повторних загострень та госпіталізацій.
Тому, пам’ятаймо!!!
Оновлені рекомендації GINA 2026 демонструють перехід від виключно симптоматичного лікування загострень бронхіальної астми до комплексного контролю запального процесу. Особливу увагу приділено раціональному використанню кисню, обережнішому застосуванню короткодіючих β2-агоністів, ширшому використанню комбінацій інгаляційних кортикостероїдів із формотеролом та вдосконаленню техніки інгаляції. Водночас правильне використання інгаляторів, спейсерів і небулайзерів залишається одним із найважливіших чинників успішного лікування. Навчання пацієнта сьогодні розглядається не як додаткова опція, а як повноцінний лікувальний інструмент, здатний суттєво впливати на прогноз захворювання.








