Чи небезпечний ібупрофен при кровотечі? Клінічні аспекти застосування препарату

Ібупрофен є одним із найбільш поширених нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), який ефективний при больовому синдромі, гарячці та станах, які супроводжуються запаленням. Незважаючи на відносно сприятливий профіль безпеки при короткочасному використанні, призначення ібупрофену пацієнтам із кровотечею або високим ризиком її розвитку потребує особливої обережності.

Чому ібупрофен підвищує ризик кровотечі?

Основний механізм, що пояснює потенційне підвищення ризику кровотечі, пов’язаний з оборотним пригніченням циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) у тромбоцитах. Внаслідок цього знижується синтез тромбоксану А₂, який бере участь в агрегації тромбоцитів та формуванні первинного гемостатичного тромбу. Хоча антиагрегантний ефект ібупрофену менш виражений і короткочасний порівняно з ацетилсаліциловою кислотою, він може мати клінічне значення у пацієнтів з активною кровотечею, коагулопатією або тромбоцитопенією.

При яких станах можливе зростання ризику кровотечі?

Особливу увагу при призначенні ібупрофену слід приділяти пацієнтам із травматичними ушкодженнями. При підозрі на внутрішню кровотечу, гемоторакс, гемоперитонеум або внутрішньочерепний крововилив застосування ібупрофену може сприяти подовженню часу кровотечі та збільшенню обсягу крововтрати. Саме тому сучасні травматологічні підходи рекомендують уникати НПЗП до моменту остаточного виключення значущої кровотечі.

Окреме клінічне значення має вплив ібупрофену на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Пригнічення синтезу гастропротективних простагландинів призводить до зниження продукції слизу та бікарбонатів, погіршення кровопостачання слизової оболонки та підвищення її вразливості до дії соляної кислоти. У результаті зростає ризик ерозивних уражень, виразок та шлунково-кишкових кровотеч. Важливо пам’ятати, що тяжкі кровотечі можуть виникати навіть за відсутності попередніх гастроінтестинальних симптомів.

Поєднання ібупрофену з якими препаратами підвищує ризик кровотечі?

Ризик геморагічних ускладнень значно зростає при одночасному застосуванні антикоагулянтів, антитромбоцитарних препаратів, системних кортикостероїдів та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Особливої уваги потребують пацієнти, які отримують варфарин, апіксабан, ривароксабан, дабігатран або клопідогрель. У таких випадках навіть короткочасне призначення ібупрофену може збільшувати ризик клінічно значущої кровотечі.

Згідно з рекомендаціями FDA, EMA та інструкціями до препаратів ібупрофену, наявність активної шлунково-кишкової кровотечі, геморагічного діатезу або інших тяжких порушень гемостазу розглядається як протипоказання до застосування препарату. Також слід враховувати підвищений ризик кровотеч у пацієнтів літнього віку, осіб із хронічними захворюваннями печінки та нирок, а також у хворих із виразковою хворобою в анамнезі.

Що ж робити?

У практиці невідкладної медицини та травматології перевагу доцільно надавати альтернативним анальгетикам, які не впливають на функцію тромбоцитів та не підвищують ризик кровотечі. У багатьох клінічних ситуаціях таким препаратом вибору може бути парацетамол за відсутності протипоказань.

Таким чином, ібупрофен не слід розглядати як безпечний анальгетик у пацієнтів із кровотечею. Оцінка ризику геморагічних ускладнень, супутньої терапії та факторів ризику повинна передувати його призначенню, особливо в умовах невідкладної допомоги та стаціонарного лікування.