Отруєння чадним газом – готуємось до опалювального сезону

Токсична дія чадного газу здатна призвести до швидкої смерті пацієнта. Вдихання диму є однією з основних причин смерті пацієнтів з опіками. Шкідливі речовини, які потрапляють до організму людини з димом, здатні не лише прямо впливати на дихальну систему пацієнта, але й чинити загальну токсичну дію на його організм.

Характер та інтенсивність такого впливу залежить від джерела, концентрації та тривалості впливу отрути.

Що таке «чадний газ»

Монооксид вуглецю (чадний газ) – асфіктант, який утворюється в результаті неповного згоряння вуглеводнів, зокрема деревини, паперу. Це безбарвна речовина, що не має запаху.

Як впливає монооксид вуглецю на організм людини

Монооксид вуглецю має спорідненість до гемоглобіну, що в 240 разів вища, ніж у кисню. З’єднання монооксиду вуглецю з гемоглобіном призводить до утворення карбоксигемоглобіну та зменшує спроможність крові транспортувати кисень до тканин організму.

Є також докази, що монооксид вуглецю перешкоджає метаболізму клітинного кисню на рівні мітохондрій.

Тканинна гіпоксія, яка виникає під впливом монооксиду вуглецю, — стан, за якого органи отримують недостатню кількість кисню для підтримання нормального обміну речовин. Проте токсична дія чадного газу не обмежується гемоглобіном. Монооксид вуглецю також взаємодіє з іншими гемовмісними білками, зокрема з компонентами мітохондріального дихального ланцюга. Це порушує використання кисню на клітинному рівні та сприяє ушкодженню тканин.

Найбільше від гіпоксії страждають органи з високими потребами в кисні — головний мозок і серце. Саме тому навіть за відсутності виражених зовнішніх ознак отруєння можуть виникати порушення свідомості, судоми, аритмії та ішемічне ушкодження міокарда.

Як впливає концентрація монооксиду вуглецю на стан організму пацієнта

Слід зазначити, що у здорових людей у венозній крові концентрація монооксиду вуглецю може досягати 5%. При цьому організм людини функціонує без порушень, транспорт кисню до клітин організму не страждає. Зростання цього відсотка призводить до виникнення симптомів отруєння:

►при концентрації 60% виникають серйозні неврологічні симптоми;

►при концентрації 60% розвиваються серйозні неврологічні порушення та можливий розвиток смерті.

Що може спричинити розвиток отруєння монооксидом вуглецю

Джерелом монооксиду вуглею може стати:

►дим від побутових пожеж;

►автомобілі – при несправності двигуна;

►несправні газові колонки, котли, печі, каміни, твердопаливні обігрівачі, генератори.

Особливо небезпечними є замкнені та погано вентильовані приміщення, у яких продукти згоряння накопичуються до концентрацій, здатних спричинити тяжке отруєння.

Ризик зростає під час тривалого використання автономних джерел електроенергії та опалення. Наприклад, генератор, установлений у гаражі, підвалі або поблизу відчиненого вікна, може стати джерелом отруєння навіть для людей, які перебувають у сусідніх кімнатах.

Важливо пам’ятати, що відчинене вікно не робить використання генератора в приміщенні безпечним.

Клінічні прояви: від головного болю до коми

Отруєння чадним газом не має єдиної клінічної картини. Симптоми можуть розвиватися поступово або виникати швидко, особливо за високої концентрації газу. На початковому етапі вони нерідко неспецифічні, тому постраждалі можуть не пов’язувати погіршення самопочуття з небезпечною експозицією.

Одним із найчастіших ранніх симптомів є головний біль. Він може супроводжуватися запамороченням, загальною слабкістю, втомою, нудотою та блюванням. Людина скаржиться на сонливість, зниження працездатності, відчуття нестачі повітря або серцебиття. Іноді з’являються порушення концентрації уваги та незвична поведінка.

На цьому етапі отруєння легко сплутати з грипоподібним захворюванням, харчовим отруєнням, мігренню чи перевтомою. Однак поєднання подібних симптомів із перебуванням у приміщенні, де працює опалювальний прилад або генератор, повинно викликати підозру щодо впливу чадного газу.

За більш тяжкого отруєння виникають виражена сплутаність свідомості, порушення координації рухів, атаксія, розлади зору, непритомність і судоми. Можливі задишка, біль у грудях, тахікардія, аритмії та зниження артеріального тиску. У критичних випадках розвиваються кома, серцево-судинний колапс і зупинка кровообігу.

Особливо важливо не орієнтуватися лише на колір шкіри. Іноді в навчальних матеріалах описують яскраво-червоне або вишневе забарвлення шкіри як характерну ознаку отруєння чадним газом. Насправді ця ознака трапляється рідко й не є надійним діагностичним критерієм. Її відсутність не виключає отруєння, а наявність не дозволяє встановити діагноз без додаткового обстеження.

Окрему небезпеку становить отруєння під час сну. Людина може втратити свідомість ще до появи симптомів, які змусили б її шукати допомоги. Якщо одночасно погіршилося самопочуття в кількох людей, котрі перебували в одному приміщенні, необхідно насамперед розглянути можливість впливу токсичної речовини на всіх.

Чому особливо вразливі діти, вагітні та люди із серцевими захворюваннями

Усі люди можуть постраждати від чадного газу, проте деякі групи мають підвищений ризик тяжких наслідків. До них належать немовлята, діти, вагітні, люди похилого віку, пацієнти з ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю, анемією та хронічними захворюваннями органів дихання.

У вагітних монооксид вуглецю проходить через плаценту та зв’язується з гемоглобіном плода. Виведення газу з організму плода відбувається повільніше, ніж у матері, а концентрація карбоксигемоглобіну в плода може перевищувати материнську. Тому навіть відносно незначні прояви отруєння у вагітної не виключають серйозного ризику для плода. Потрібне невідкладне медичне обстеження, а питання гіпербаричної оксигенації вирішують із залученням відповідних фахівців.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями гіпоксія може провокувати ішемію міокарда, порушення ритму та декомпенсацію серцевої недостатності. Ураження головного мозку може проявлятися не лише безпосередньо під час отруєння, а й через певний час після нього.

Чому нормальна сатурація не повинна заспокоювати

Під час оцінювання стану постраждалого важливо насамперед з’ясувати обставини події. Медичний працівник має уточнити, де перебувала людина, чи працювали в приміщенні опалювальні прилади або генератори, скільки часу тривала експозиція та чи є інші постраждалі. Необхідно встановити, коли людина залишила небезпечне середовище, оскільки це впливає на інтерпретацію лабораторних результатів.

Діагноз ґрунтується на поєднанні анамнезу, клінічних проявів і лабораторного підтвердження. Основним лабораторним показником є рівень карбоксигемоглобіну в крові, який визначають за допомогою кооксиметрії. Для дослідження можна використовувати артеріальну або венозну кров.

Особливу увагу слід звернути на пульсоксиметрію. Звичайний пульсоксиметр, який вимірює SpO₂, не здатний надійно відрізняти оксигемоглобін від карбоксигемоглобіну. Унаслідок цього він може показувати нормальну або майже нормальну сатурацію навіть тоді, коли тканини зазнають кисневого голодування.

Отже, нормальний показник SpO₂ не виключає отруєння чадним газом і не повинен бути підставою для відмови від кисневої терапії за наявності обґрунтованої підозри.

Насамперед - безпека рятувальника

Надання допомоги при отруєнні чадним газом починається не з огляду постраждалого, а з оцінювання безпеки місця події. Якщо людина перебуває в приміщенні з високою концентрацією CO, рятувальник, який заходить туди без спеціального захисту, також ризикує отруїтися.

Не можна заходити до задимленого чи потенційно забрудненого чадним газом приміщення, якщо це створює небезпеку для життя. Необхідно викликати екстрені служби, повідомити про ймовірне отруєння та діяти відповідно до вказівок диспетчера. Вхід у небезпечну зону та евакуацію постраждалих мають виконувати підготовлені фахівці з відповідним захисним обладнанням.

Якщо постраждалий уже перебуває в безпечному місці, потрібно негайно телефонувати за номером 103 або 112. Навіть якщо після виходу на свіже повітря людині стало краще, це не виключає небезпечного отруєння та віддалених ускладнень.

Після евакуації необхідно оцінити свідомість і дихання. Якщо людина не реагує та не дихає нормально, слід розпочати серцево-легеневу реанімацію, використати автоматичний зовнішній дефібрилятор за його наявності та виконувати вказівки диспетчера. Якщо людина непритомна, але дихає нормально, необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів, за відсутності протипоказань надати стабільне бокове положення та безперервно контролювати дихання.

Постраждалого слід захистити від переохолодження, заспокоїти та не дозволяти йому повертатися до небезпечного приміщення. Не можна давати їжу, алкоголь або ліки без відповідних показань. Не слід залишати людину саму, навіть якщо вона притомна та може самостійно пересуватися.

Віддалені наслідки: чому поліпшення самопочуття не означає одужання

Однією з небезпечних особливостей отруєння чадним газом є можливість відстрочених неврологічних ускладнень. Після періоду зовнішнього поліпшення у людини можуть виникнути проблеми з пам’яттю, увагою, концентрацією, ходою, поведінкою або емоційним станом. Іноді симптоми розвиваються через дні чи тижні після отруєння.

Такі прояви можуть бути пов’язані з ушкодженням нервової тканини та складними механізмами запалення й оксидативного стресу. Їхній розвиток не завжди можна передбачити лише за початковим рівнем карбоксигемоглобіну. Саме тому тяжкість отруєння потрібно оцінювати комплексно, з урахуванням обставин експозиції, клінічних проявів і результатів обстежень.

Після виписки можуть з’явитись відстрочені ускладнення і необхідність знову звернутись за медичною допомогою. У разі появи нової сплутаності свідомості, порушень пам’яті, координації, ходи або інших неврологічних симптомів потрібно невідкладно звернутися по медичну допомогу. Після тяжкого отруєння особливо важливими є подальше неврологічне та, за показаннями, кардіологічне спостереження.