Бронхіальна астма – що регламентує новий наказ МОЗ за 2026 рік

Розкриємо алгоритм швидкої діагностики гострої дихальної недостатності та покрокову схему допомоги відповідно до наказу МОЗ України від 30.09.2026 № 1451 «Бронхіальна астма у дорослих».

Бронхіальна астма – гетерогенне захворюванням для якого характерне хронічне запалення дихальних шляхів. Захворювання призводить до близько 1000 смертей щодня. Більшості з цих смертей можна було запобігти за належного лікування та допомоги при загостренні захворювання.

Увага! Допомогу на догоспітальному етапі надають бригади екстреної медичної допомоги (ЕМД) впродовж усього часу з моменту виклику до госпіталізації пацієнта до спеціалізованого закладу охорони здоров'я.

Нормативна база

Допомогу дорослому пацієнту з загостренням бронхіальної астми має надавати з дотриманням вимог наступних нормативних документів:

Наказу МОЗ України від 05.06.2019р. № 1269 «Екстрена медична допомога: догоспітальний етап».

Наказу МОЗ України від 30.09.2026р. № 1451 «Бронхіальна астма у дорослих».

Результати оцінки стану пацієнта та виконаних втручань необхідно документувати в первинній медичній обліковій документації за формою № 110/о («Карта виїзду швидкої медичної допомоги»)

Тактика ведення пацієнта з загостренням бронхіальної астми парамедиком бригади ЕМД

На догоспітальному етапі зусилля необхідно спрямувати на діагностику та екстрене лікування гострої дихальної недостатності.

Парамедик бригади ЕМД має запідозрити загострення та здійснити клінічну оцінку ступеня тяжкості загострення за найгіршим із виявлених показників.

Загострення бронхіальної астми – епізоди, які характеризуються поступовим посиленням симптомів захворювання (задишки, кашлю, свистячих хрипів або відчуття стискання в грудній клітці, прогресуванням зниження функції легень).

На підставі нижче наведених критеріїв діагностуємо тяжку дихальну недостатність (тяжке загострення):

►Мова: пацієнт здатний говорити лише окремими словами;

►Положення тіла: сидить згорбившись (ортопное);

►Психічний стан: психомоторне збудження;

►Частота дихання (ЧД): > 30 вдихів/хв, в акті дихання залучені допоміжні м'язи;

►Частота серцевих скорочень (ЧСС): показник перевищує 120 уд/хв;

►Пульсоксиметрія: сатурація кисню (SpO2) при диханні повітрям приміщення нижчий 90%;

►Показники пікфлоуметрії: пікова швидкість видиху (ПШВ) не перевищує 50% від належного або найкращого особистого показника.

На підставі нижче наведених критеріїв діагностуємо загрожуючу життю гостру дихальну недостатність:

Свідомість пригнічена (сплутаність, млявість/летаргія, кома);

Аускультативна ознака «німої легені» (відсутність дихальних шумів);

Гемодинамічна нестабільність.

Як надати допомогу пацієнту з загостренням бронхіальної астми

Що повинен зробити парамедик першочергово, якщо він діагностував гостру дихальну недостатність у пацієнта з бронхіальною астмою?

Наказ МОЗ №1451 надає чіткий покроковий алгоритм дій при загостренні бронхіальної астми.

1. Налагодити контрольовану оксигенацію.

Негайна налагодити подачу кисню через назальні канюлі або лицьову маску.

Швидкість потоку кисню титрувати під постійним моніторингом пульсоксиметрії для досягнення цільової сатурації 93–95%.

2. Застосувати інгаляційні бронходилататори:

Бета₂-агоністи короткої дії (БАКД): сальбутамол призначається повторно в дозі 4–10 вдихів кожні 20 хвилин протягом першої години (використовують дозований аерозольний інгалятор зі спейсером або пневматичний небулайзер).

Детальніше про правила користування дозованим аерозольним інгалятором читайте за посиланням  https://aemc.org.ua/dir/news/view/357/

3. Комбіновані бронхолітики: при помірному та тяжкому загостренні до бета₂-агоністи короткої дії слід додати М-холінолітик короткої дії — іпратропію бромід.

Як альтернативу можна використати комбінацію ІКС-формотерол (максимально до 12 інгаляцій будесоніду/формотеролу на добу).

4. Застосувати системні глюкокортикостероїди: ввести негайно (впродовж 1 години) всім пацієнтам із вираженою гострою дихальною недостатністю, помірним чи тяжким загостренням.

Дозування: пероральний преднізолон використовують у дозі 50 мг/добу (або 1 мг/кг/добу). Якщо пацієнт не може ковтати через виражену задишку або блювання, краще обрати внутрішньовенний шлях введення гідрокортизону (200 мг) або дексаметазону.

Додатково при критичних станах застосовують:

1. Магнію сульфат внутрішньовенно: одноразова інфузія 2 г впродовж 20 хвилин рекомендована при стійкій гіпоксемії та відсутності відповіді на початкову бронхолітичну терапію.

2. Епінефрин (внутрішньом'язово): показаний, якщо гостра дихальна недостатність та бронхоспазм виникли на тлі анафілаксії.

Увага! КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНО застосування седативних лікарських засобів, оскільки вони пригнічують дихальний центр і поглиблюють гіповентиляцію.

Які пацієнти потребують госпіталізації

Госпіталізації до ЗОЗ, що надають спеціалізовану медичну допомогу, потребують пацієнти:

►з тяжким загостренням БА;

►з легким або помірним загостренням БА та тяжкою коморбідною патологією;

►з погіршенням стану на фоні легкого чи помірного загостренням БА, незважаючи на адекватне лікування загострення в амбулаторних умовах;

►з тяжким загострення БА в анамнезі (особливо слід звернути увагу на тих, які потребували інтубації);

►з будь-яким загостренням БА, що загрожує життю (супроводжується пригніченням свідомості: сплутаність, летаргія, кома, «німою легенею», гемодинамічною нестабільністю; погіршенням гіпоксемії та/або гіперкапнії незважаючи на вентиляційну підтримку);

►з факторами ризику смерті від БА в анамнезі: була необхідність інтубації та штучної вентиляції легень;

►з госпіталізацією у відділення інтенсивної терапії в анамнезі;

які отримують чи донедавна отримували пероральні кортикостероїди (маркер тяжкості події);

►не отримують інгаляційні кортикостероїди;

надмірно використовують бета-агоністи короткої дії, особливо якщо середня доза складає більше одного балончика сальбутамолу або еквіваленту на місяць, чи використовують небулайзерний бета-агоністи короткої дії;

►не дотримується рекомендованого лікування бронхіальної астми, ігнорує використання лікарських засобів, що містять інгаляційні кортикостероїди;

►мають в анамнезі психіатричне захворювання чи психосоціальні проблеми; харчова алергія у пацієнта з астмою; наявність супутніх захворювань, включаючи пневмонію, цукровий діабет та аритмії.