Активоване вугілля при гострих отруєннях: механізм дії, показання та особливості застосування

Що таке активоване вугілля і як воно працює?

Активоване вугілля — це спеціально оброблений вуглецевий матеріал із надзвичайно розвиненою пористою структурою. Завдяки великій площі поверхні воно здатне зв'язувати різноманітні хімічні сполуки.

Основний механізм його дії — адсорбція. Це фізико-хімічний процес, під час якого молекули токсичної речовини утримуються на поверхні частинок вугілля. Таким чином, отруйна сполука залишається у просвіті шлунково-кишкового тракту, а її всмоктування в системний кровотік зменшується.

Важливо розрізняти адсорбцію та абсорбцію. Під час адсорбції речовина затримується на поверхні сорбенту, тоді як абсорбція передбачає проникнення речовини всередину іншого матеріалу.

Після зв'язування токсину комплекс активованого вугілля з речовиною переміщується кишечником і виводиться з організму разом із калом. Саме тому активоване вугілля не потрібно розглядати як засіб, що знешкоджує отруту в крові: воно переважно діє всередині травного тракту.

При яких отруєннях активоване вугілля ефективне?

Активоване вугілля здатне адсорбувати значну кількість лікарських препаратів та деяких хімічних речовин. Зокрема, його застосування може бути доцільним при передозуванні:

►парацетамолу та саліцилатів;

►трициклічних антидепресантів;

►бензодіазепінів;

►барбітуратів;

►карбамазепіну;

►теофіліну;

►деяких серцево-судинних препаратів, зокрема бета-блокаторів та блокаторів кальцієвих каналів.

Також сорбент може використовуватися при окремих отруєннях пестицидами та рослинними токсинами. Однак рішення про його призначення повинно ґрунтуватися на конкретній речовині, її кількості та клінічній ситуації.

Чи можна використовувати активоване вугілля при передозуванні препаратів заліза? Ні, залізо практично не адсорбується, тому активоване вугілля при такому отруєнні неефективне.

Водночас існують речовини, при отруєнні якими активоване вугілля практично не допомагає. До них належать:

►етиловий спирт, метанол, етиленгліколь та ізопропіловий спирт;

►кислоти та луги;

►препарати заліза;

►літій;

►інші метали та неорганічні іони.

Це пояснюється тим, що такі речовини погано зв'язуються з поверхнею активованого вугілля. Тому його застосування не забезпечить очікуваного зменшення токсичної дії.

Час має вирішальне значення

Ефективність активованого вугілля значною мірою залежить від часу його введення. Найкращі результати будуть тоді, коли сорбент потрапляє до шлунково-кишкового тракту невдовзі після приймання токсичної речовини.

Традиційно найбільш сприятливим вважається період протягом першої години після отруєння. Це пов'язано з тим, що частина препарату ще залишається у шлунку та кишечнику і не встигла всмоктатися.

Проте правило однієї години не є абсолютним. Сучасні рекомендації клінічної токсикології допускають застосування активованого вугілля пізніше, зокрема при отруєннях препаратами пролонгованої дії, великими дозами лікарських засобів або речовинами, які сповільнюють спорожнення шлунка. У таких випадках рішення приймають індивідуально.

Важливо розуміти: активоване вугілля не здатне повернути назад токсичну речовину, яка вже всмокталася в кров. Водночас при багаторазовому введенні воно може сприяти виведенню деяких препаратів, що циркулюють між кишечником і печінкою.

Дозування та способи застосування

Для лікування гострих отруєнь використовують спеціальні медичні форми активованого вугілля, зазвичай у вигляді порошку або суспензії. Звичайні таблетки також містять активоване вугілля, проте для досягнення необхідної дози їх може знадобитися дуже багато.

Згідно із сучасними рекомендаціями МОЗ України орієнтовна доза для одноразового застосування становить:

►дорослим — 50 г;

►дітям — 1 г/кг маси тіла, але не більше дорослої дози.

Для перорального застосування порошок змішують із водою до отримання суспензії. Її необхідно прийняти відповідно до призначеної дози.

У певних випадках лікар може призначити повторне введення активованого вугілля. Це стосується передусім отруєнь карбамазепіном, фенобарбіталом, теофіліном, саліцилатами та деякими іншими препаратами.

При цьому необхідно розрізняти два підходи. Додаткова доза спрямована на зв'язування токсину, який продовжує залишатися у травному тракті. Багаторазове введення має іншу мету — прискорити виведення певних токсичних речовин із крові через механізм так званого кишкового діалізу.

Таке лікування проводиться під медичним контролем, оскільки потребує переоцінки стану пацієнта, стану перистальтики кишечника та ризику ускладнень.

Коли активоване вугілля протипоказане?

Незважаючи на відносну безпечність, активоване вугілля може становити серйозну небезпеку для окремих категорій пацієнтів.

Найважливішим протипоказанням є порушення свідомості, якщо пацієнт не здатний самостійно захищати дихальні шляхи. У такому випадку введення суспензії може призвести до її потрапляння в трахею та бронхи.

Особливо небезпечна аспірація активованого вугілля, оскільки вона здатна спричинити тяжке ураження легень, провокувати розвиток дихальної недостатності та навіть становити загрозу життю.

Не рекомендується застосовувати сорбент також при:

►отруєнні їдкими кислотами та лугами;

►отруєнні вуглеводнями, зокрема бензином і гасом, через високий ризик аспірації;

►підозрі на кишкову непрохідність або перфорацію;

►відсутності кишкової перистальтики;

►високому ризику аспірації через блювання або порушення ковтання.

Якщо свідомість пацієнта пригнічена, але є необхідність проведення деконтамінації, питання застосування активованого вугілля може розглядатися після забезпечення захисту дихальних шляхів. Проте інтубація не повинна виконуватися лише заради введення сорбенту без інших клінічних показань.

Побічні ефекти та можливі ускладнення

Найчастішими побічними реакціями після застосування активованого вугілля є нудота, блювання, дискомфорт у животі та закреп. Кал пацієнта може набувати чорного кольору — це очікуваний наслідок застосування сорбенту, який сам по собі не свідчить про шлунково-кишкову кровотечу.

До потенційно небезпечних ускладнень належать:

Аспірація. Потрапляння активованого вугілля в дихальні шляхи може спричинити тяжке запалення та пошкодження легеневої тканини. Особливо високий ризик у пацієнтів із порушенням свідомості, судомами та блюванням.

Кишкова непрохідність. При багаторазовому введенні великих доз сорбенту, особливо за недостатньої перистальтики та зневоднення, можливе утворення щільних калових мас і розвиток кишкової непрохідності.

Порушення всмоктування лікарських засобів. Активоване вугілля може зв'язувати не лише токсичні речовини, а й препарати, які пацієнт приймає з лікувальною метою. Тому необхідно враховувати взаємодію з іншими медикаментами.

Ризик ускладнень особливо важливо оцінювати при повторному застосуванні сорбенту.

Особливості застосування на догоспітальному етапі

Для бригади екстреної медичної допомоги активоване вугілля може бути одним із засобів шлунково-кишкової деконтамінації, але його застосування не повинно відволікати від першочергових заходів допомоги.

Насамперед необхідно оцінити стан пацієнта за алгоритмом ABCDE, забезпечити прохідність дихальних шляхів, оцінити дихання та кровообіг. За необхідності необхідно налагодити подачу кисню, підтримку вентиляції, моніторинг життєвих показників і лікування судом.

Після стабілізації пацієнта з'ясовують:

• яку саме речовину було прийнято;
• у якій кількості;
• скільки часу минуло після отруєння;
• чи були одночасно прийняті інші препарати;
• чи є порушення свідомості, блювання або судоми.

Якщо йдеться про потенційно токсичну дозу речовини, яка адсорбується активованим вугіллям, а протипокази відсутні, медичний працівник може розглянути його застосування відповідно до клінічних рекомендацій та локального протоколу.

Важливо пам'ятати, що активоване вугілля не повинно затримувати транспортування пацієнта до лікарні, введення специфічних антидотів або проведення інших необхідних лікувальних заходів.

Не слід також викликати блювання з метою видалення токсичної речовини зі шлунка. Такий підхід не покращує безпеку деконтамінації та може збільшувати ризик аспірації.

Отож

Активоване вугілля залишається важливим засобом у токсикологічній практиці, проте його ефективність залежить від правильного вибору пацієнтів, своєчасності застосування та властивостей токсичної речовини.