До неспецифічних симптомів відносять зміну діаметра зіниць, стан шкірного покриву, а також зміну тонусу м’язів і інші симптоми, які реєструють при оцінці стану хворого.

Медіаторні токсикосиндроми найчастіше проявляються при дії токсичних речовин в ранній токсикогенній фазі і обумовлені зміною тонусу складових автономної, холінергічної і адренергічної нервових систем. Через свої рецептори ці системи регулюють функції периферичних органів і тканин.

Діагностика гострих отруєнь проводиться за загальноприйнятими в клінічній практиці методами постановки діагнозу, однак існує ряд правил і методичних прийомів, що визначають особливості огляду токсикологічного хворого.

В середині XIX століття безліч природних вогнищ чуми центрального і південно-східного Китаю, що пульсували впродовж століть невеликими епідеміями, дали початок тому, що згодом назвали третьою пандемією чуми. Поки низова пожежа розгоралася в охопленій смутою і негараздами імперії Цин, світу не було до неї справи, але в 1893 році чума з'явилася в портових містах Китаю і звідти - в трюмах торгових кораблів - почала свій черговий тріумфальний хід по світу.
Але людство змогло одеражть перемогу над цією лютою хворобою. Над хворобою, яка косила людей мільйонами, не шкодуючи нікого. Над хворобою, яка залишила на історії світу незгладимий відбиток. Цю хворобу зміг перемогти один маленький єврей-одесит - Володимир Хавкін, який переміг крім чуму також і холеру.

Збір анамнезу проводиться за стандартною схемою SAMPLE:
S - Symptoms (симптоми).
A - Allergies (алергія).
M - Medications (медикаменти).
P - Pastmedical and surgical history (попередні захворювання, хірургічні втручання).
L - Last meal (останній прийом їжі).
E - Events (події).

При будь-якому токсикологічному виклику співробітникам бригади швидкої допомоги необхідно дотримуватися власної безпеки, особливо якщо є відомості про інгаляційний шлях надходження отруйної речовини або масові отруєння невідомого походження.

За даними токсикологічних центрів, спектр гострих отруєнь в різних країнах приблизно однаковий. У розвинених країнах переважають отруєння психотропними засобами, нестероїдними протизапальними засобами та препаратами побутової хімії, в країнах Африки і Латинської Америки - хімічними речовинами, застосовуваними в сільському господарстві. Встановлено 10 груп сполук, найбільш небезпечних за наслідками отруєнь у дітей та дорослих. Це антидепресанти, анальгетики, седативні засоби, вуличні наркогени, серцево-судинні препарати, спирти, гліколі, токсичні дими і гази, хімічні реагенти, засоби для лікування бронхіальної астми.
У великих токсикологічних центрах різних країн існують банки даних про токсичну небезпеку хімічних речовин, клінічних проявах і способах лікування отруєнь. Ці відомості використовуються для швидкого отримання інформації та лікування отруєнь.
У дитячому віці до 80% гострих отруєнь виникає з двох причин: дитина з’їдає таблетки, залишені в доступному місці, або батьки помиляються у виборі ліків і дози. Підлітки можуть свідомо використовувати одне або кілька ліків з метою суїциду.

Відповідь організму на токсичну дію хімічної речовини характеризується метаболічними, функціональними, морфологічними та клінічними проявами (як наслідок ушкодження), які тісно пов’язані з патогенетичними механізмами дії отрути. Токсичність хімічних сполук залежить від наявності реактивних хімічних груп і проявляє себе на рівні організму в цілому, органів та систем, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях.
Токсикодинаміка - розділ токсикології, що вивчає механізми токсичної дії ксенобіотиків і форми прояву токсичного процесу.

Токсичність - це не єдина умова, необхідна для реалізації токсичної дії речовини. Навіть відносно токсична речовина має володіти такими фізико-хімічними властивостями, які робили б дану речовину біодоступною. Так, при інших рівних умовах найбільшою ймовірністю викликати ураження (отруєння) володіють газоподібні речовини, здатні діяти інгаляційно. І навпаки, будуть потрібні спеціальні «заходи», щоб кристалічна речовина навіть з дуже високою токсичністю потрапила в організм і спричинила отруєння. Наведений приклад показує, що речовини можуть бути порівнянні за токсичністю, але ймовірність ураження (отруєння) ними різна. Для оцінки ймовірності надходження речовин в організм в токсикології використовується критерій небезпеки.
Небезпека може бути визначена як ймовірність вражаючої дії токсичної речовини на незахищене населення. Небезпека визначається біодоступністю речовини, яка, в свою чергу, залежить від фізико-хімічних властивостей речовини. Найбільш небезпечними є речовини, здатні діяти інгаляційно або через неушкоджену шкіру.
Токсикокінетіка - розділ токсикології, що вивчає «траєкторію» проходження речовини (ксенобіотика) через організм.

Кількість хімічних речовин, які використовуються у народному господарстві та побуті, настільки різноманітна, що доводиться застосовувати декілька видів класифікації токсичних речовин. Класифікації токсичних речоіин поділяються на дві групи: загальні, що базуються на будь-якому загальному принципові оцінки, яка підходить для всіх хімічних речовин, і спеціальні, що відображають зв’язок між окремими фізико-хімічними та іншими властивостями речовин і проявами їх токсичності.