12 липня 1849 року народився Уільям Ослер, канадський лікар. Відкрив тромбоцити, новий вид трематод - збудника філяріатозу «філярія Ослера», описав клінічну картину підгострого септичного ендокардиту і вказав, що поява хворобливих червоних вузликів на шкірі пальців, нині зване «симптомом Ослера», є ознакою мікроемболій, описав напади бронхіальної астми, спричинені аспірацією кислого вмісту шлунка в дихальні шляхи. У тому ж році вивчив стан, званий сьогодні синдромом подразненого кишечника і описав його, як «слизовий коліт». Заклав основи канадської санітарії.

Спалах в Маньчжурії в 1910-1911 роках, на поточний момент - це остання велика епідемія чуми на земній кулі

Більше 300 років тому - 24 червня 1710 року - народився Павло Кондоїді, російський військовий лікар. Енергії і ентузіазму цієї людини можна тільки позаздрити. Він був одним з організаторів військово-медичної служби, реформатор медичної освіти в Росії: він створив перший в Росії похідний госпіталь, ввів спеціальну освіту для акушерок, ввів клінічне навчання, доцентуру і історію хвороби, як обов'язковий документ, удосконалив прозекторському справу, склав першу російську фармакопею для польових аптек і військових лікарів. Вважають що саме він винайшов складні військові ноші. Заснував перше в Росії медичне товариство, першу медичну бібліотеку, склав інструкції по лікуванню віспи, кору та інших інфекційних захворювань.

В середині XIX століття безліч природних вогнищ чуми центрального і південно-східного Китаю, що пульсували впродовж століть невеликими епідеміями, дали початок тому, що згодом назвали третьою пандемією чуми. Поки низова пожежа розгоралася в охопленій смутою і негараздами імперії Цин, світу не було до неї справи, але в 1893 році чума з'явилася в портових містах Китаю і звідти - в трюмах торгових кораблів - почала свій черговий тріумфальний хід по світу.
Але людство змогло одеражть перемогу над цією лютою хворобою. Над хворобою, яка косила людей мільйонами, не шкодуючи нікого. Над хворобою, яка залишила на історії світу незгладимий відбиток. Цю хворобу зміг перемогти один маленький єврей-одесит - Володимир Хавкін, який переміг крім чуму також і холеру.

Продовжуємо цикл статей про чуму. Частина 3.
Чорна смерть (або Чорний мор від лат. Atra mors) - друга в історії пандемія чуми, пік якої припав на 1346-1353 роки, а повторні спалахи тривали аж до XIX століття. Жертвами хвороби стали десятки мільйонів людей: за різними оцінками, від хвороби загинуло від 30 до 60% населення Європи

Продовжуємо цикл статей про чуму. Частина 2.
У 541 році від Різдва Христового закономірний перебіг історичних процесів на території Європи, Середземномор'я, і Близького сходу раптово вибухнув болем і смертю, коли на сцену вийшов новий гравець: грізна цариця всіх хвороб Бубонна Чума.

Чума - це загальна смерть, втілення невидимого, невідворотного і безжального жаху, який наздожене Вас де завгодно і болісно вб'є. У свідомості середньовічного європейця чума - це апокаліптичний символ кінця світу, це атомна бомба, але скинута не на два міста в далекій Японії, а прямо на весь християнський світ відразу. Епідемії чуми викошували населення найпотужніших державних центрів, міняли економічні та геополітичні розклади, дрібним ситом цідили королівські династії і, нарешті, вбивали мільйонами. Кошмар, через який довелося пройти нашим предкам, настільки глибоко засів в нашій культурі, що навіть зараз, в епоху, коли ця і багато інших середньовічних хвороб давно пішли з порядку денного, чума не забута. Вона стала чимось на зразок абсолютного мірила жаху: з нею порівнюють знову відкриті інфекції та небезпечні політичні ідеї, її ім'ям проклинають, про неї знімають фільми, а також згадують про чумного доктора, якого все частіше і частіше можна зустріти в інтернетах.
Хвороба, яка загнана під шконку, відтіснена в далекі регіони Африки та Азії, яка може бути вилікувана найпростішими антибіотиками, все одно одною своєю самою назвою як і раніше викликає підсвідомий напівзабутий страх. Занадто багато хто загинув колись.
В наш теперішній час, під час пандемії COVID-19, буде цікаво та корисно дослідити історію розвитку чуми, що ми і спробуємо зробити в циклі статей.
Отже, Частина 1, починаємо з самого початку...

Михайло Опанасович Булгаков в «Записках юного лікаря» писав: «Щовечора я сидів в одній і тій же позі, налившись чаю: під лівою рукою у мене лежали всі керівництва з оперативного акушерства, зверху маленький Додерляйн».
Кого ж він мав на увазі?
Мова йшла про німецького акушер-гінеколога Альберта Додерлейна (1860-1941), який вивчивши піхвову флору, відкрив в 1887 році піхвову паличку (паличка Додерлейна), що сприяє захисту статевого каналу жінки від патогенних мікробів. Ним також розроблені нові акушерські та гінекологічні операції: бічне розсічення тазового кільця при вузькому тазі, екстраперітонеальний кесарів розтин і ін.

28 квітня 1852 року народився Микола Євгенович Введенський, російський фізіолог, учень І.М. Сеченова. Численні роботи Введенського стосуються, головним чином, питань загальної м'язової і нервової фізіології і фізіології нервових центрів. Застосовував телефон до вивчення тваринної електрики, встановив новий погляд на ритмічний характер вольового скорочення, довів нестомлюваність нерва, досліджував перехід від збудження до гальмування при дії подразників.

22 квітня 1876 року народився Роберт Барані, австрійський оториноларинголог. Праці присвячені фізіології і патології вестибулярного апарату, методам його дослідження і хірургічного лікування. Лауреат Нобелівської премії 1914 року в області фізіології і медицини. Винайшов крісло Барані - стілець, що обертається, для вивчення вестибулярного апарату і тріскачку Барані - прилад для виключення одного вуха з слухового акту при дослідженні функції іншого.