Джгут або турнікет (англ. tourniquet) — засіб для тимчасової зупинки кровотечі з магістральних судин шляхом колового перетискання кінцівки та стискання її тканин (в першу чергу судин).
Джгут застосовують також для знекровлення тканин при операціях на пальці, кисті та ступні, ампутаціях кінцівок.

Обструкція дихальних шляхів - є дуже небезпечним станом, тому необхідно якісно та вчасно надавати допомогу!

Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму є одними з основних чинників, що визначають етіологію, механізм розвитку і результат критичного стану у дітей. Зокрема, основною причиною зупинки кровообігу у дітей є прогресування дихальної недостатності з подальшим розвитком декомпенсованого метаболічного ацидозу, який лежить в основі порушень ритму і зупинки кровообігу.
Будь-яке вітчизняне керівництво, присвячене лікуванню хвороб дитячого віку, традиційно починається з широко відомої цитати одного з основоположників педіатрії Олександра Федоровича Тура:
«Дитина - не дорослий в мініатюрі, його організм має своєрідні анатомо-фізіологічні особливості, що перетерплюють характерні вікові зміни протягом всього періоду дитинства».
Для лікаря будь-якого фаху, який надає допомогу дитині в критичному стані, знання анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму різного віку має як теоретичне, так і колосальне практичне значення, оскільки дозволить не тільки надати своєчасну і адекватну допомогу, а й запобігти розвитку ускладнень.

Травма - це пошкодження, з порушенням або без порушення, цілісності тканин, викликане будь-яким зовнішнім впливом: фізичним, механічним, хімічним та іншими.
Розрізняють виробничий, побутовий, вуличний, транспортний, військовий і спортивний види травматизму. Травми, що виникають відразу після одномоментного впливу, називаються гострими, а від багаторазових впливів малої сили - хронічними.
Найчастіше зустрічаються механічні травми. Залежно від того пошкоджені шкірні покриви або слизові оболонки, розрізняють закриті травми (удари, розтягнення, розриви, вивихи, переломи кісток) і відкриті травми (рани).

У разі виникнення у поранених кровотечі в місцях приєднання кінцівок до тулуба (в ділянках суглобів) та основи шиї є особливості, це так звані «вузлові кровотечі». На даних ділянках неможливо використати стандартний джгут або турнікет для зупинки кровотечі, тому основним методом зупинки «вузлових кровотеч» є прямий тиск на рану та щільне тампування рани, зокрема кровоспинними бинтами. Кровоспинна дія бинта з одночасним притисканням кровоносних судин створює умови для тимчасової зупинки масивної кровотечі.

Для зупинки кровотечі із великих судин, коли інші методи застосувати неможливо, використовують максимальне згинання кінцівки в суглобі.

- Транспортна іммобілізація при пошкодженні передпліччя та кисті
- Транспортна іммобілізація при пошкодженні плеча, плечового та ліктьового суглобів
- Транспортна іммобілізація при пошкодженні гомілки, гомілковостопного суглоба та пальців ступні
- Транспортна іммобілізація при пошкодженні стегна, кульшового та колінного суглобів
- Транспортна іммобілізація при пошкодженні шиї та шийного відділу хребта
- Транспортна іммобілізація при пошкодженнях грудного та поперекового відділів хребта
- Транспортна іммобілізація при ушкодженнях таза

Зазвичай транспортування організовує середній медичний персонал. При транспортуванні хворого необхідно обережно поводитися з пошкодженою ділянкою тіла.

Основними засобами транспортної іммобілізації є шини.
За принципом дії їх поділяють на:
- Фіксуючі.
- Дистракційні (тобто витягуючі).
Розрізняють такі засоби транспортної (тимчасової) іммобілізації:
- Стандартні.
- Нестандартні.
- Імпровізовані або примітивні (з підручних матеріалів).

Інтенсивна терапія на догоспітальному етапі повинна включати в себе наступні заходи:
- Відновлення вільної прохідності дихальних шляхів і забезпечення адекватного газообміну.
- Забезпечення та підтримання ефективної гемодинаміки (екстрене лікування аритмій, синдрому малого серцевого викиду і гіповолемії).
- Профілактику і лікування можливих ускладнень при гострому отруєнні, що призводять до формування коматозного стану.
- Специфічну медикаментозну терапію в залежності від виду отруєння.