Прееклампсія може протікати безсимптомно або викликати набряки або надмірне збільшення ваги. Локальний набряк, наприклад, обличчя або рук, більш характерний, ніж генералізований набряк.
Рефлекси можуть бути підвищені, вказуючи на нервово-м'язову подразливість, яка може прогресувати в судоми (еклампсія).
Можуть з'явитися петехії і інші ознаки порушення згортання крові.

Прееклампсія являє собою вперше виниклу після 20 тижнів вагітності гіпертензію на тлі протеїнурії, або збільшення тяжкості вже наявної гіпертензії.
Еклампсія - незрозумілі генералізовані судоми, що розвиваються у хворих з прееклампсією.
Етіологія прееклампсії невідома, існує безліч гіпотез етіології і патогенезу прееклампсії (більше 40)

Прееклампсія - це глибокий розлад функцій життєво важливих органів і систем вагітної жінки, який найчастіше виникає на тлі існуючих раніше захворювань: гіпертонії, хвороб нирок, печінки і жовчовивідних шляхів, ендокринних захворювань і т.д. Іноді пізня прееклампсія виникає у жінок, які до настання вагітності не мали хронічних захворювань і будь-яких серйозних порушень здоров'я.
Проявлятися прееклампсія може по-різному: як у вигляді дуже серйозних станів, пропустити які неможливо, так і у вигляді симптомів, які, на перший погляд, не становлять серйозної загрози, але за якими, проте, можуть ховатися дуже великі проблеми.

В організмі жінки при вагітності виникають численні фізіологічні зміни, що створюють умови для розвитку плода, готують організм жінки до родового акту і грудного вигодовування новонародженого.

«Нормою вагітності» слід вважати середньостатистичні показники гомеостазу і функціональних тестів, характерних для неускладненого розвитку вагітності у практично здорових жінок (uncomplicated pregnancy in hea/thy woman).

У різні періоди життя жінки її репродуктивна система зазнає ряд фізіологічних змін. Представникам різних медичних спеціальностей слід знати, яким чином функціонує репродуктивна система у жінок в залежності від вікових особливостей.

Більшість сучасних черезшкірних стимуляторів дають можливість виконувати стимуляцію за потребою: комплекси QRS викриваються, а імпульс генерується тільки тоді, коли з’явиться така необхідність.
Основним показом для кардіостимуляції є брадикардія у нестабільного пацієнта.
Правильна техніка виконання підвищує шанси на успіх, однак, також важливо якнайшвидше розпочати електростимуляцію.

Головною метою надання медичної допомоги при вибухових травмах, що дозволяє поліпшити результат лікування, є скорочення тривалості періоду гострих функціональних розладів, а також швидке виведення постраждалого з шокового стану.
Запорукою успішного вирішення цього завдання є ранній початок лікування - ще на догоспітальному етапі.

Брадикардія – частота скорочення шлуночків < 60/хв.
Виникає як наслідок зниження збудливості синусового вузла чи порушення атріовентрикулярної провідності.
Гранична (крайня) брадикардія – ЧСС нижче за 40. Для деяких людей з захворюваннями серцево-судинної системи для підтримки серцевого викиду потрібна ЧСС вище за нормальну, та навіть нормальна ЧСС, з точки зору здорових людей, ЧСС може бути неприпустимо низькою.

Вибухові травми можливі і в мирний час - випадкові або навмисні вибухи рудникового газу в шахтах, ємностей з газом або вибуховими речовинами, цистерн з пальним або газоподібним вмістом, бензобаків, газопроводів, продуктопроводів, а також вибухів військових боєприпасів - гранат, мін, запалів, снарядів, випадково знайдених дітьми або зловмисно використовуваних терористами. Пошкодження при цьому, переважно множинні, поєднані і комбіновані, що представляють значні труднощі при наданні медичної допомоги. Важливо розуміти механізм впливу вражаючих факторів, механізми виникнення і особливостей виникаючих у постраждалих ушкоджень при вибухових травмах, а також патогенез вибухових ушкоджень, основні види та клінічні прояви уражень при вибухах.