Деконтамінація спрямована на видалення отрути, що не всмокталася з поверхні шкіри, з очей, шлунка, а також з одягу потерпілого. Детоксикація спрямована на видалення всмоктався отрути з організму потерпілого.

До неспецифічних симптомів відносять зміну діаметра зіниць, стан шкірного покриву, а також зміну тонусу м’язів і інші симптоми, які реєструють при оцінці стану хворого.

Медіаторні токсикосиндроми найчастіше проявляються при дії токсичних речовин в ранній токсикогенній фазі і обумовлені зміною тонусу складових автономної, холінергічної і адренергічної нервових систем. Через свої рецептори ці системи регулюють функції периферичних органів і тканин.

Збір анамнезу проводиться за стандартною схемою SAMPLE:
S - Symptoms (симптоми).
A - Allergies (алергія).
M - Medications (медикаменти).
P - Pastmedical and surgical history (попередні захворювання, хірургічні втручання).
L - Last meal (останній прийом їжі).
E - Events (події).

При будь-якому токсикологічному виклику співробітникам бригади швидкої допомоги необхідно дотримуватися власної безпеки, особливо якщо є відомості про інгаляційний шлях надходження отруйної речовини або масові отруєння невідомого походження.

За даними токсикологічних центрів, спектр гострих отруєнь в різних країнах приблизно однаковий. У розвинених країнах переважають отруєння психотропними засобами, нестероїдними протизапальними засобами та препаратами побутової хімії, в країнах Африки і Латинської Америки - хімічними речовинами, застосовуваними в сільському господарстві. Встановлено 10 груп сполук, найбільш небезпечних за наслідками отруєнь у дітей та дорослих. Це антидепресанти, анальгетики, седативні засоби, вуличні наркогени, серцево-судинні препарати, спирти, гліколі, токсичні дими і гази, хімічні реагенти, засоби для лікування бронхіальної астми.
У великих токсикологічних центрах різних країн існують банки даних про токсичну небезпеку хімічних речовин, клінічних проявах і способах лікування отруєнь. Ці відомості використовуються для швидкого отримання інформації та лікування отруєнь.
У дитячому віці до 80% гострих отруєнь виникає з двох причин: дитина з’їдає таблетки, залишені в доступному місці, або батьки помиляються у виборі ліків і дози. Підлітки можуть свідомо використовувати одне або кілька ліків з метою суїциду.

Відповідь організму на токсичну дію хімічної речовини характеризується метаболічними, функціональними, морфологічними та клінічними проявами (як наслідок ушкодження), які тісно пов’язані з патогенетичними механізмами дії отрути. Токсичність хімічних сполук залежить від наявності реактивних хімічних груп і проявляє себе на рівні організму в цілому, органів та систем, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях.
Токсикодинаміка - розділ токсикології, що вивчає механізми токсичної дії ксенобіотиків і форми прояву токсичного процесу.

Токсичність - це не єдина умова, необхідна для реалізації токсичної дії речовини. Навіть відносно токсична речовина має володіти такими фізико-хімічними властивостями, які робили б дану речовину біодоступною. Так, при інших рівних умовах найбільшою ймовірністю викликати ураження (отруєння) володіють газоподібні речовини, здатні діяти інгаляційно. І навпаки, будуть потрібні спеціальні «заходи», щоб кристалічна речовина навіть з дуже високою токсичністю потрапила в організм і спричинила отруєння. Наведений приклад показує, що речовини можуть бути порівнянні за токсичністю, але ймовірність ураження (отруєння) ними різна. Для оцінки ймовірності надходження речовин в організм в токсикології використовується критерій небезпеки.
Небезпека може бути визначена як ймовірність вражаючої дії токсичної речовини на незахищене населення. Небезпека визначається біодоступністю речовини, яка, в свою чергу, залежить від фізико-хімічних властивостей речовини. Найбільш небезпечними є речовини, здатні діяти інгаляційно або через неушкоджену шкіру.
Токсикокінетіка - розділ токсикології, що вивчає «траєкторію» проходження речовини (ксенобіотика) через організм.

Кількість хімічних речовин, які використовуються у народному господарстві та побуті, настільки різноманітна, що доводиться застосовувати декілька видів класифікації токсичних речовин. Класифікації токсичних речоіин поділяються на дві групи: загальні, що базуються на будь-якому загальному принципові оцінки, яка підходить для всіх хімічних речовин, і спеціальні, що відображають зв’язок між окремими фізико-хімічними та іншими властивостями речовин і проявами їх токсичності.

Приблизно 500 років тому Парацельс сформулуював свій знаменитий принцип: «Все є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною». Або в іншому викладі: «Все - отрута, все - ліки; те й інше визначає доза».
Справді, важко - якщо взагалі можливо - знайти речовину, яка не була б отрутою або ліками. І дуже мало речовин, які були б тільки цілющими або тільки згубними.
Отруєння ліками, прийнятими в надмірній дозі, - це «класика жанру» в детективах і сумна судово-медична статистика в реальному житті.
Навіть такі «невинні» зілля, як парацетамол, анальгін або аспірин, цілком можуть відправити на той світ. Нехай не так ефектно, як ціаністий калій, як часто демонструють в лихих бойовиках (цікаве видовище для медика, який знає справжню картину отруєння ціанідами), але через необоротне ураження життєво важливих органів.
Звичайнісінька вода може стати смертельною отрутою навіть для дуже здорових людей при надмірному питві. Відомі випадки смерті спортсменів, солдатів, відвідувачів дискотек. Причиною було надмірне питво: більше 2 літрів води на годину.
Спробуємо розібрати основні поняття токсичності речовин.