У суспільстві досі існує кілька небезпечних крайнощів щодо виклику екстреної медичної допомоги.
Перша — люди викликають 103 у ситуаціях, де немає загрози життю, але є бажання швидше потрапити до лікарні, отримати консультацію, “щоб хтось подивився”, “поміряв тиск”, “зробив укол” або “просто відвіз”.
Друга — люди, навпаки, бояться викликати швидку навіть тоді, коли є очевидні ознаки небезпечного стану: біль у грудях, порушення мовлення, слабкість кінцівки, втрата свідомості, сильна задишка, масивна кровотеча.
Обидві ситуації погані.
Екстрена медична допомога — це не сервіс планового обслуговування, не транспортна служба і не заміна сімейного лікаря. Але це саме та служба, яку потрібно викликати негайно, коли стан людини загрожує життю або може швидко погіршитися.
Правильний виклик 103 — це теж частина допомоги.